Микола Петренко

Весна – і колом голова,
І сонце в небі скоком,
І все довкола ожива,
І все аж бризка соком!

Весна – і святить паску храм
У великодніх росах!
І не печальмось, що десь

Скільки змарновано в тузі й печалі,
Скільки пішло вже із вітром і з димом:
Тільки що й треба – бути звичайним,
Тільки що й треба – бути щасливим.

Тільки що й треба – праці до

Глини вдосталь – чавка під ногами:
Це – заміс, це лік від самоти:
Господи, зліпи нас! Ми Адами!
Нам жінок не треба – ми брати.

Що нам рай – там зваба: змій на древі,
І твоє

— Ізнов на тебе скаржаться, поглянь:
З’їв зайця!.. Скажеш, не твоя робота?
—Він так дививсь на мене, той вухань,
Що я не зчувся, як роззявив рота.

Важиш, хлопче, на пожертву,
Важиш, певно, неспроста:
Ще будують нашу церкву,
Ще ні дзвона, ні хреста,
Ще далеко перші святки,
Ще на небі божа рать, –
Ми ж уже – на торбу

Дорога ця – до храму. Так. До Бога.
Ну звісно, поряд місто чи село.
Чи перший знав, куди веде дорога –
Пройшов, коли ще й храму не було.
Прийшов: ось тут молитимусь Перуну,
І

Коли навпіл Вкраїну розколоть –
То це Дніпро, і плавні, і пороги:
У цім Дніпрі купався сам Господь,
І Магдалина мила босі ноги.

Вони ішли либонь в Єрусалим,
Йшли якось так,

Чим плачу за щирість, за довіру,
За твої надії, за руїни?
Це коли б із серця здерти шкіру –
Ось тобі і карта України.

Все на нім криваві шрами, стигми,
Все на нім сльозить і

Там, за Дніпром, кобзарські голоси,
Одвічне право матірного лона;
А мальви пнуться в небо — як списи,
Незрадних душ квітуча охорона.

Там, за Дніпром, де гульбище уяв,
Де

ВУСАТА СІМЕЙКА

Викохав наш батько вуса —
На півметра в боки в’ються!
Випливає з-під коряги —
Скільки шику та поваги!
А за ним його хлоп’ята —
Ціла

— Я жирний! Тож маю право
Першим піти під ніж!
І ти не дивись лукаво —
Чимскорше ріж!

— Повно взуття в магазині! Ну що це за знак?
— Знак, що отримали нині ізнов напівбрак.

Гей, засріблилось вже на голові,
Як паморозь осіння на траві;
Вже й біс в ребро, здається, не штовха —
Уже не підпихає до гріха,
Уже чекаю, чи якась хвороба
Собі, триклята,

Мучився, мучивсь актор знаменитий:
— Я у виставі цій — дурень набитий;
Пробую так уже, пробую й сяк —
Хоч ти дурій, не виходить ніяк:
Дурень у мене на дурня не схожі..
Дурень

Всі рівні у лазні! —
Втішаються блазні.
Хто ж не рівний — той щодня
Жир у сауні зганя.

Все вибирав (спіши помалу!),
Все вибирав (бо ж мав запас!)
Із варіантів ідеалу:
Цей на щодень,
цей на показ.

Знов прийшли мисливці в ліс.
Наставля вовчисько ніс,
Із-за дуба пильно шоха:
— Спи, стара, це «бормотуха»!..

— А он ті, що б’ють ворон?
— Й ці не кращі — самогон.

—

Невже ніде прискорення нема,
Скрізь діє сила вічного гальма?
Ні, маловіре, ти забув про те,
Що індекс цін —
росте, росте, росте!

Іванко завтра ніде в перший клас.
Такий хлопчина — вже мудріший нас.
От знов задумавсь посеред обіду
І враз:
— Скажіть, а де я взявся, діду?
Дід — ложку вбік, моргнув до баби

(Байка-жарт)

Спіймали щуку хлопці у ріці
Та й принесли на кухню в шаплиці.
А принесли —то стали мудрувати,
Як щуку ту найкраще зготувати?
Один кричить щосили:
—