Микола Петренко
Троє
- Автор: Микола Петренко
На тернистій життєвій стезі
Як не схибити бранцю побожному:
Маю ангела – так, як і всі,
Маю чорта – дається не кожному.
Звідти зріє моя ненасить
Проминання морозними
Не помилився
- Автор: Микола Петренко
Помилився в розрахунках зав.
— Ах, це я тут винен!.. — Гриць сказав.
Зав наплів у рапорті дурниць.
— Знову я наплутав!.. — мовив Гриць.
Помилки ці варті похвали —
І Грицькові
Зреченці?
- Автор: Микола Петренко
Наче чорноризим казусом
Вечір той запалахтів:
Відреклись вони відразу всі,
Хто був ближчий від братів.
Відреклися – щоб увірувать,
Оцет істини п’ючи,
Щоб страждати поміж
По саму креш
- Автор: Микола Петренко
Я іду – ясна моя дорога,
Йду у світ – йому немає меж:
Гонору у мене – як у Бога,
Віри в мене – аж по саму креш.
А в житті любові щедра міра,
А невдач ще більше – тьмуща
Де зимують раки
- Автор: Микола Петренко
Така в науки влада, що кожна таїна
Свої секрети давні розкрити їй готова.
Лиш де зимують раки — чомусь ніхто не зна,
Хоча про них частенько у нас ведеться мова.
Тим більш
...Епоха злоби
- Автор: Микола Петренко
Така нещадність до чужих богів,
Що хрипне сталь і рве нестяму порох,
І вража кров хлюпоче з берегів –
Кудись тече крізь злобу і крізь морок.
Це так вроста правиця в
...«Не убий!..»
- Автор: Микола Петренко
Ось тепер край річища земного,
На перетирлованій стерні, –
Похвалюся: я не вбив нікого!
Похвалюсь – і болісно мені.
Бо ж тепер, коли регочуть «гради»
І печаль на землю опада
Дві душі - як одна
- Автор: Микола Петренко
Два власних «я» змогли в душі ужитись.
І от щоранку — він до цього звик —
Скоріш вставав любитель похмелитись,
Опісля вже нікчемний трудівник.
Музика для кобри
- Автор: Микола Петренко
Стократно тіло розіп’яте
У цій катівні навісній…
Гер вахман “Місячну сонату”
Заграв на скрипці чарівній.
Його душа, як гаддя злісна,
За вахту насоталась вщерть.
Невже це їй
За колючими дротами
- Автор: Микола Петренко
За колючими дротами
Простір мрійно-весняний,
Там від вишки і до брами
Ходить, ходить вартовий.
Він іде, ступає важко
З автоматом на ремні:
В дуло встромлені ромашки
Прощення
- Автор: Микола Петренко
Знов таке – мов сповідь при вині,
При високій славі чи неславі:
Бог простив розбійнику? Я – ні!
Ну хіба що в смертну мить Варавві.
Бог пішов – та чи до злидаря?
Митар
Ти плакала
- Автор: Микола Петренко
Важкими страхами налякана,
У пошуках хліба щоденного –
Ти плакала, мамо, ти плакала,
Сльозами вітала Рожденного
Ти плакала – сльози аж дзенькали,
Неначе на люту
Теж при ласці
- Автор: Микола Петренко
Для убогих доля — наче тітка,
Все ж таки й вони — при божій ласці:
Переспала з євнухом сирітка —
Та й колише «лялечку» в запасці…
Розношений вінок
- Автор: Микола Петренко
Голова — за розмір шістдесятий,
Шапку — й ту нелегко підібрати.
Ну, а тут вінок дарує слава;
Замалий віночок, звісна справа.
Тисне, клятий, що тут говорити!..
Може, дать
Паперовий кораблик
- Автор: Микола Петренко
Це якесь несправжнє марево,
Не такого я хотів… –
Паперовий мій кораблику,
Ти на айсберг налетів!..
І ніхто-ніхто не знатиме,
Як воно і що воно:
На борту музика
Я ріс
- Автор: Микола Петренко
Я ріс – наче ніс до ікони свічу,
Я ніс, я підходив під крилос.
Господь мене зміряв, сказав: – Доточу!
Бо щось ти, козаче, не виріс!
Всіх бачу – тебе ж не примічу в юрбі,
У
Танталові муки
- Автор: Микола Петренко
Жінка стіл заставила гоже,
А він сидить, їсти не може,
На страви припасені погляда:
— Не можу їсти, — каже, — біда…
Не можу їсти, і не проси,
Ні редьки з медом, ні
Мисливське
- Автор: Микола Петренко
Брели ми полем навмання,
Аж бачим: скаче зайченя!
Чи не омана? Тільки ж ні:
Стриба, сіреньке, по стерні.
Це вперше за багато днів
З нас кожен диво це зустрів.
Ми,
Дід казав
- Автор: Микола Петренко
В царстві суєтної благодаті,
В царстві правдожерства і бридні –
Дід казав: – Ми розумом багаті?
Прикидався, внучку: ми дурні!..
Ти прикинься: ваша правда вища,
Ваша мудрість
Сторінка 8 із 19
Чудовий! Коли поруч.....