Леонід Куліш-Зіньків

У маленького синочка
Гарно вишита сорочка.
Є на ній всього потрошки:
Житній колос і волошки,
Зелень сонячних дібров
І матусина любов.

В рака є велосипед —
Їде задом наперед.
Крук старий од сміху плаче:
— Ти не так поїхав, раче!
Той розсердивсь:
— Як не так
Як повзу, то й їду так.

Гориленятку
Мама-горила
Вранці у горщику
Борщик варила.
Доки провідала
Сестер-горил,
Борщик у горщику
Зовсім згорів.
Плаче маленький:
— Мамо кохана,
Борщик

Щупак вчора з очерету
Зробив діткам по кларнету.
Як заграли щупачки,
Пішли в танок судачки.
Подивіться — і рачок
Вже танцює гопачок!

Не сумує
Сомик дома,
Притуливсь
До діда сома.
Дід на скрипці
Внуку нову
Грає вусом
Колискову.

Одуд гарну дудку має,
Він на дудці зранку грає.
Бузько біля рівчака
Вибиває гопака.

Три веселі павуки
Несли сітку до ріки.
Мухи крилами махали —
Щук у сітку заганяли.
І впіймалось десять штук
В сітку ту зубастих щук.

Вчили мушки павука
Танцювати гопака.
Жодна мушка павучила
Танцювати не навчила.

Тридцять три сороконіжки
Приміряли босоніжки.
Літо й осінь приміряли
І, нарешті, так сказали:
— Знову випав білий сніг —
Треба валянки для ніг.

Коник сів на квіточці
І заграв на скрипочці.
Танцювали джмелики
І смішні метелики.
Щебетав у лозах шпак:
— Гарно як!
— Гарно як!

Зварив малий комар узвар,
Покликав мушок вісім пар:
— Летіть і мушки, і комашки,
Та не забудьте взяти чашки.

Руда білка,
Рудий лис,
Руде поле,
Рудий ліс,
Руда осінь —
Все руде.
Хто в рудім
Рудих знайде?

Тридцять шість окатих жаб
Вранці всілися на граб.
Та й прокаркали якраз
Тридцять шість, повірте, раз
Як почув те чорний крук,
Ґав покликав сорок штук.
На купині ґави

В очереті край болота
Жабеня співа по нотах
Чути пісеньки слова:
— До-ре-мі-до,
Ква-ква-ква!

Танцювала жабка
На чотирьох лапках,
Бо в суботу чорногуз
На болоті знов загруз.
Буде знати той дзьобатий
Жабеняток як лякати!

— А я знаю, чому жаба
Ось така зелена.
— То скажи? — пита у Колі
Маленька Олена.
— Бо вона в ставку під
льодом
Зиму всю сиділа
І від холоду так змерзла,
Аж

Котики вербові,
Котики малі
Посідали знову
Тихо на гіллі.
Нявка котенятко:
— Сміхота сама,
А чого в них, татку
Хвостиків нема?

Вітер листя покотив
По землі руденьке.
Дивувалися коти
Й котики маленькі.
— Це дива якісь уже, —
Кіт старий сміється, —
Стільки ще рудих мишей
Не було, здається!

Іменини у кота.
Кличе в гості кіт крота.
Кріт відмовивсь дуже чемно:
— Нам, кротам, на сонці темно.

В мене є маленька киця
Наша киця всіх боїться:
Песика в садочку,
Чобота в куточку,
А найбільше мишки,
Як немає кішки.