Леонід Куліш-Зіньків

Три веселі павуки
Несли сітку до ріки.
Мухи крилами махали —
Щук у сітку заганяли.
І впіймалось десять штук
В сітку ту зубастих щук.

Вчили мушки павука
Танцювати гопака.
Жодна мушка павучила
Танцювати не навчила.

Тридцять три сороконіжки
Приміряли босоніжки.
Літо й осінь приміряли
І, нарешті, так сказали:
— Знову випав білий сніг —
Треба валянки для ніг.

Коник сів на квіточці
І заграв на скрипочці.
Танцювали джмелики
І смішні метелики.
Щебетав у лозах шпак:
— Гарно як!
— Гарно як!

Зварив малий комар узвар,
Покликав мушок вісім пар:
— Летіть і мушки, і комашки,
Та не забудьте взяти чашки.

— Що за тупіт,
Що за стук?
— То танцює
В лісі жук.
До обіду
Танцював,
Зайця й лиску
Налякав,
Бо подумали
Вони:
— Де взялися
Тут слони?

Цілий день бобер не спав —
Носив з річки воду в став.
Бо така йому біда! —
Висохла в ставку вода.
Як проснулись бобренятка,
Взяли в лапи відренятка.
— Спочинь, тату, тебе

Руда білка,
Рудий лис,
Руде поле,
Рудий ліс,
Руда осінь —
Все руде.
Хто в рудім
Рудих знайде?

Тридцять шість окатих жаб
Вранці всілися на граб.
Та й прокаркали якраз
Тридцять шість, повірте, раз
Як почув те чорний крук,
Ґав покликав сорок штук.
На купині ґави

В очереті край болота
Жабеня співа по нотах
Чути пісеньки слова:
— До-ре-мі-до,
Ква-ква-ква!

Танцювала жабка
На чотирьох лапках,
Бо в суботу чорногуз
На болоті знов загруз.
Буде знати той дзьобатий
Жабеняток як лякати!

— А я знаю, чому жаба
Ось така зелена.
— То скажи? — пита у Колі
Маленька Олена.
— Бо вона в ставку під
льодом
Зиму всю сиділа
І від холоду так змерзла,
Аж

Жабка в озеро пірнула,
Шість разів води ковтнула
До лина і окунця
Квакотіла без кінця:
— Ну й вода смачна у вас,
Ніби справжній ква-ква-квас!

Іжачиха-мама
Рідному синочку
З голубого краму
Пошила сорочку.
Взяв малий дивинку,
Що пошила мати,
Приколов на спинку
І пішов гуляти.

Котики вербові,
Котики малі
Посідали знову
Тихо на гіллі.
Нявка котенятко:
— Сміхота сама,
А чого в них, татку
Хвостиків нема?

Вітер листя покотив
По землі руденьке.
Дивувалися коти
Й котики маленькі.
— Це дива якісь уже, —
Кіт старий сміється, —
Стільки ще рудих мишей
Не було, здається!

Іменини у кота.
Кличе в гості кіт крота.
Кріт відмовивсь дуже чемно:
— Нам, кротам, на сонці темно.

В мене є маленька киця
Наша киця всіх боїться:
Песика в садочку,
Чобота в куточку,
А найбільше мишки,
Як немає кішки.

Гойда, гойда, гойдалочка,
Гойдається Наталочка.
Разом з нею мала киця —
Гойдалочки не боїться.

Спекла киця
Пиріжок.
Пішла вранці
На торжок.
Налетіли
Покупці
Галасливі
Горобці.
Як взялися
Куштувати —
Нема чого
Продавати.