Леонід Куліш-Зіньків

В гості ящірка ходила
Й по дорозі хвіст згубила.
Не пустили її в гості,
Кажуть: “Нащо нам безхвості?”
І навіщо вчора киця
Гребла сіно у копицю?
Що у лісі жук знайшов
Й

З лісу лис півня ніс
Й сам собі бурчав під ніс:
«Вчора в баби півник зник —
Віднесу його в курник».

Намистинка-вишенька
Вабить на гіллі.
— Ой, яке ж то лишенько,
Що ми ще малі!
Зазирать втомилися
Братик мій і я.
— Може, ти нахилишся,
Вишенько моя?

Веде квочка з дитсадочка
Сім смішних курчат,
А пухнасті ті клубочки
Голосно пищать:
— Там смачне пшоно давали,
Гарна то їда, —
Ку-ку-рі-ку! — нам співали
Й

Наробили півники сміху —
Серед літа теплого — снігу.
То не сніг розсипався на подвір’ї,
То літає з півників пір’я.
Досить битись, півники,
Ой, доволі! —
Будете до

Танцювали зайчики
У гайку,
На сніжку біленькому,
На сніжку.
Вибивали лапками
Гопака,
Хоч мела хурделиця,
Ще й яка!
Гарно побігайчики
Стриб та скік

Ненажери пелікани
Верховодок налякали.
Поховались ті на дно
І тремтять на дні давно.
Виплив з річки сом вусатий
І почав на них кричати:
— Ви навіщо, пелікани,
Верховодок

Півник гарну книжечку
Роздивлявся в ліжечку,
А коли стулились очі,
Захропів посеред ночі.
Як проснувся — то у крик: —
Ку-ку-рі-ку!
Ку-ку-рік!
Мене люди засміють,
Мене

Серед ночі
Сиві хмари
Повтікали
Із кошари.
Дядько
Грім
Гримить,
Буркоче —
Їх назад
Загнати хоче.

У Мариночки безсоння —
Загляда у шибку сонях.
Тож гадала донечка,
Що проснулось сонечко.

У маленького синочка
Гарно вишита сорочка.
Є на ній всього потрошки:
Житній колос і волошки,
Зелень сонячних дібров
І матусина любов.

Сонце світить,
Дощ іде.
Хто таке ще
Бачив де?
Донечка всміхається,
— Сонечко вмивається?

Знов мандрує добрий вечір,
Сиву торбу взяв на плечі.
Взяв у торбу гарну казку,
У долоні — теплу ласку.
Скрізь дарує сивий вечір
Сни солодкі для малечі.

Одуд гарну дудку має,
Він на дудці зранку грає.
Бузько біля рівчака
Вибиває гопака.

Мокра знов лелеча хатка.
Дощ. Вітрище — помелом.
Заховались бусленятка
Під матусиним крилом.
Тут і затишно, і сухо,
Громовиць десь перегук.
Під крилом маленьке

Зварив малий комар узвар,
Покликав мушок вісім пар:
— Летіть і мушки, і комашки,
Та не забудьте взяти чашки.

— Що за тупіт,
Що за стук?
— То танцює
В лісі жук.
До обіду
Танцював,
Зайця й лиску
Налякав,
Бо подумали
Вони:
— Де взялися
Тут слони?

— А я знаю, чому жаба
Ось така зелена.
— То скажи? — пита у Колі
Маленька Олена.
— Бо вона в ставку під
льодом
Зиму всю сиділа
І від холоду так змерзла,
Аж

Жабка в озеро пірнула,
Шість разів води ковтнула
До лина і окунця
Квакотіла без кінця:
— Ну й вода смачна у вас,
Ніби справжній ква-ква-квас!

Гойда, гойда, гойдалочка,
Гойдається Наталочка.
Разом з нею мала киця —
Гойдалочки не боїться.