Леонід Куліш-Зіньків

Іменини у кота.
Кличе в гості кіт крота.
Кріт відмовивсь дуже чемно:
— Нам, кротам, на сонці темно.

В мене є маленька киця
Наша киця всіх боїться:
Песика в садочку,
Чобота в куточку,
А найбільше мишки,
Як немає кішки.

Гойда, гойда, гойдалочка,
Гойдається Наталочка.
Разом з нею мала киця —
Гойдалочки не боїться.

Спекла киця
Пиріжок.
Пішла вранці
На торжок.
Налетіли
Покупці
Галасливі
Горобці.
Як взялися
Куштувати —
Нема чого
Продавати.

В дзеркало дивилося
Біле котеня
Й дуже зажурилося
Якось серед дня.
Пострибало з хатоньки,
Сум його бере:
— Я уже вусатеньке,
Я уже старе.
До Оленки тулиться:
—

Уранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчаточко вухате
Приходило сюди.

Стояло біля хати,
Ступило на поріг,
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.

Є у Миколки робот —
Одні тобі дива,
Усе на світі робить
Розумна голова.

Він зовсім не ледачий,
Слухняний він такий —
Розв’язує задачі,
Розказує казки.

Лиш їсти

Похваливсь Петько малий:
– Мій собачка дуже злий,
Ще й додав до цього Федя:
– Він поборе і ведмедя.
– Мій розумний теж нівроку, –
Хитро Павлик мружить око.
В школі вхопить

Ми лічили сиві хмари,
Що виходили з кошари,
Вже у мене і Маринки
Є полічені хмаринки.
Долічити їх не встигли –
Дощ пішов і ми побігли.

Олігарха як ховали
У якусь там днину,
То покликали бабусю –
Стареньку Марину,
Щоб за нього помолилась
До святого Бога,
Бо до раю чи до пекла
Чекала

Скосив Заєць конюшину.
Конюшину склав в корзину
Й зажурився сірий Зай:
– Нікудишній урожай.
Стара жаба в ставку кумка:
– А ти його тут і схрумкай.

Може, потім

– Кохаю я його чи ні –
Дрібничка, мамо, це мені.
– А як це так? – признайся, Раю.
– Як вийду заміж – покохаю.

* *

Не бере

Петра мороз ніколи не бере,
Бо найміцніший самогон бере.

* * *

Лежить колодою

Душа до праці не лежить,
Бо вік колодою

Ну й бо ж снігу намело –
Стало білим все село.
Біла стежка, біла річка,
Біла вишня і смерічка,
Біла хата, білі коні,
Тільки носики червоні.

(Скоромовка)

Скоромовку зубреня
Зазубрило до півдня.
Скоромовку що є сили
У ставку бобри зубрили:
– Раз, два, три,
Раз, два, три,
Хочеш – з нами зазубри!

Сидить
Дома
Хлопчик
Яків,
Бо Не вчив
Дорожніх
Знаків.
Якщо
Буде Знаки
Знати,
Піде
Яків
По-
гу-
ля-
ти.