Іван Низовий
Люблю
- Автор: Іван Низовий
1
“Люблю!” – кричиш,
А чується: “Гублю!..”
“Любила”, – кажеш,
Чується: “Убила…”
“Терпіла”, – кажеш?
Ні, це я терплю…
“Ненавиділа”, – кажеш?
Ні,
Занудилася в кіоску Валентина
- Автор: Іван Низовий
ЗанудИлася в кіоску Валентина:
Ні тобі слівця, ні покупця…
Валентина розчудесна, мов картина
Диво-пензля нетутешнього митця.
Краму – вдосталь.
Та довкола –
А що, як востаннє
- Автор: Іван Низовий
А що, як востаннє…
(Востаннє?!)
Востаннє…
І сонце, і вітер, і сльози на шибці –
Востаннє?..
І вуличний песик,
Такий симпатичний –
Востаннє?..
І п’яна Тамарка,
Що
Ода українському салу
- Автор: Іван Низовий
О всесильне рідне сало!
Похвалити сало мало…
Треба ж пам’ятника салу
З сала витворити
Й сало
Салом мазати,
Щоб стало
Сало гідним
П’єдесталу!
О безсмертне сало
...І тихий сад
- Автор: Іван Низовий
І тихий сад,
І синя річка,
Й співуча райдуга містка,
І залізниці кінострічка,
І електричка приміська,
І хмарки біла парасоля,
І від хмарини тінь легка,
І жайвора високе
Поети - діти
- Автор: Іван Низовий
Поети – діти. Їх жаліти треба.
А хто й коли поетів пожалів?!
Живуть собі, чекають манни з неба
І роблять те, що сам Господь звелів.
Жорстоких не засвоївши уроків,
На барикади
Подвійна зрада
- Автор: Іван Низовий
У портфелі він приносить квіти,
Шоколад і марочне вино.
Опадає піна з Афродіти,
Хвиля штори захлина вікно.
Він словечко лагідне добуде
З потайного міні-словника.
І приляже
Подорожні нотатки-2
- Автор: Іван Низовий
не розпалюйте вогнища ворожнечі
на торішньому падолисті
сад ожив сокострумом
надіями повниться зашкарубла душа
в очі небо вливається жайвориною піснею
річка знов увійшла в
Над Сватовим світає Україна
- Автор: Іван Низовий
Над Сватовим світає Україна
В своїй неперевершеній красі:
І соняхи, і вишня, і калина
Вмиваються у росяній ясі,
Являючи символіку правічну
Оновленому світові:
Істина
- Автор: Іван Низовий
Сократ узяв спокійно чашу в руку,
Крізь сонце подивився на цикуту –
І випив, як вино, страшну отруту
За торжество життя і за науку.
А вороги Сократа в ту хвилину
Кривились од
Василем Стусом в Одесі
- Автор: Іван Низовий
1
Такий монументальний і всесильний,
Ти богував щоранку на терасі:
Умившись морем Чорним, витирався
Блакитнонебим рушником, Василю,
І нас будив, і дарував Одесу,
І наші, ще
Маленька московська драма
- Автор: Іван Низовий
Не забуду ніколи півня,
Що співав у будинку навпроти.
Може, він, як і я,
З українського півдня
Прилетів на московські широти?..
На балконі,
Під виступом даху
Посадили
Львів
- Автор: Іван Низовий
1
Львів… Кав’ярня на Поштовій…
Столик в темному кутку…
Тільки ти! І я готовий
Навіть вмерти за таку
(Тільки ти!) – за Мирославу,
Навіть з армії втекти,
Наплювать на
Світлій пам’яті матері
- Автор: Іван Низовий
На рушнику – червоні півні
Кричать опівночі й опівдні
І серцю спати не дають.
А поряд з ними ще й зозулі –
Дитячі згадки не заснулі –
Літа відлітані кують.
Під рушником
...Балет Чайковського
- Автор: Іван Низовий
Балет Чайковського…
Танок
Маленьких лебедів…
Намарне
Я викликаю те примарне
Видіння юності!
Струмок
Думок та образів
Тече
І витікає у непам’ять…
…Я – в
...Короткі миті в Білопіллі
- Автор: Іван Низовий
Це, мабуть, від хвороб: такий зануда
І провокатор я на все “слизьке”!
Та розуміє Калиновська Люда
Мій стан: з людьми бува ще й не таке.
Шість років ми не бачилися з нею
Від
І в сиву давнину були педанти
- Автор: Іван Низовий
І в сиву давнину були педанти,
І циніки, і просто недовірки,
Що прагнули в свої базарні мірки
Вмістити неземне кохання Данте.
«Це ж божевілля: привида кохати,
А дітвору з
Не знаю колискової
- Автор: Іван Низовий
Не знаю колискової…
А донька
Прохає колискової, аж плаче.
Бліде обличчя в доньки
І гаряче.
Мов кволе пташеня – її долонька.
Не знаю колискової…
Навіки
Я загубив
Балада про дитячу втрату
- Автор: Іван Низовий
На горищі в нас жив домовик.
Уночі нашу хату стеріг,
А за дня домовик-димовик
У задимленім спав димарі.
Я носив бараболі й куті
На горище, для домовика,
Але він
Була собі гарна дівчинка
- Автор: Іван Низовий
була собі гарна дівчинка
може червона шапочка
може дюймовочка
дівчинка стала дівкою
але зосталась дюймовочкою
але – червоною шапочкою
а мріяла ж стати дамою
бодай і
Сторінка 1 із 46
Чудовий! Коли поруч.....