До дня захисника України

Якби я повірив, що в нашій країні
Тепер сходить сонце, та вже не криваве —
Росли б мені в грудях пісні солов’їні
Під хмарою суму, співаючи гімни
До люду, що спить, як те море у

Як полину, як полину
Я за вічну світлу грань,
Ти прийди хоч на хвилину
І на труп мій тихо глянь.

Очі, темрявою вкриті,
Не покажуть більше сліз,
Вії, вінчиком обвиті,

Іди, дощику, іди
На городи і сади,
На хлоп’яток і дівчат,
На гусей і каченят,
Щоб усе навкруг росло
І родило, і цвіло.
Іди, дощику, іди,
Не шкодуй для нас води!

Жила квітка у садочку
і лиха не знала,
В світлі сонця листя гріла,
Росою вмивала.

Аж раз гусінь препогана
На квітці усіла,
Їла з неї лист за листом —
Пупіночки

Люблю мідяні звуки оркестри
Зачуваю здалека
Сурми ревуть
Кларнети розмовляють
Юрма шумує
Задерши капелюха
За пілотом стежить
На панн дивлюсь
Уст
Усміхи струять

Кілька маленьких вражень
проводив на вокзал сестру
був м’якенький ранок
ми загострились на вітрі
чекали потягу години дві лінощі
але згадувалось в голові.

На Ромодані

І
Побачила киця квачик,
На полицю за ним скаче.
Взяла квачик за чуприну
І стягнула на долину*.

Стала всюди ним крутити,
На всі сторони котити,
Закотила хтозна-де,

І
І прийде час, коли твої учинки
Обернуться й повстануть проти тебе;
Як вояки, зберуться навкруги
І зброєю грозитимуть тобі,
Нагому й безборонному.
А потім
Посходяться

Марно ради пита,
Вся засмучена,
Україна свята,
Перемучена.

Занедбали сини
Рідну мовоньку,
Не туди-бо вони
Гнуть головоньку,

На пожитки густі
Позіхаючи
Та

Переробка

Затихає всюди,
Гірш мороз крепить;
Спати вклались люди,
Та не всяке спить.

Грицеві цікаво:
Ніч ясна така…
Блідний промінь мляво
По стіні

Не зітхай так безнадійно,
Скорбних уст не замикай,
Рук не складуй ще подвійно,
З лану битви не тікай,

Глянь на луг — не вся травиця
Ще потоптана упрах;
Глянь на люди —

Плачете? – плачте:
свічка розтане на вшпиленнях башти –
свічка розтане –
смерть.
Келих востаннє
пінявий вщерть.

Завтра: світанок
вирине – легінь – вітати

Л. Вишеславському

В моїм блокноті слід ще мирних днів:
Адреси друзів, задуми безхмарні…
О як би я, о як би я хотів
Вернуть назад ті дати календарні!
Усі надії, мрії

І
Вранці – променю весінній,
вранці – зважно-молодий –
на шпилі, на височіні
з льоху темних приведи.

Ось: повстали під’яремні,
плине повінь – легіон.
Килими

Про жида С.Якерсона — сотника Армії УНР.
Написана під враженням розповіді в Нью-Йорку поета і есеїста Євгена Маланюка — старшини армії УНР.

1
Пролетіли стрункі і хижі —

На прославу Хрещення України-Руси

Над могутнім Дніпром —
Могутній Андрій Первозванний:
«Хай відходить пітьма з Перуном,
Бо зі мною приходить світання!
Тут, на

Головному Командирові Тарасові Чупринці — Романові Шухевичеві, воякам і старшинам Української Повстанської Армії

Засипає сріблом Карпати.
Поспішає сотня на чати.
Хай би й

Миколі Івановичу Костомарову

Ходім, ходім мерщій відсіль,
Ми тут не найдем щастя-долі,
Тут тісно нам, тут всі раби,
Привикли жить в гіркій неволі.

Тут нам привіту

Слова: Кониський Олександр Якович

Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,

Атака відбита.
Навколо
Вітри завивають люті.
Окопи.
Вороже півколо.
А ми стоїмо, як прикуті.
Обмерзлі,
холодні,
голодні.
Питаю я друга-солдата:
— Яка це