Для дітей

Недавно тьотя Ліза
Придбала телевізор.
Наче в клубі, вся рідня
Фільми дивиться щодня.
От і я усе дивлюсь,
Пропустити щось боюсь,
Хоч в очах уже туман,
Аж потьмариться

В класі мріяла Галинка:
«Я не Галя,
Я — сніжинка.
Я кружляю,
Я лечу
І граматики не вчу:
Бо навіщо балерині
Ці нудні дієвідміни?»
Де ми Галю
Бачим

Ілька Астрономом прозвали у класі,
Він знає про зорі усякі дива,
Думками мандрує в майбутньому часі,
Теперішні справи свої забува.
Сьогодні біда Астроному та й годі!
Боротись

В Данька до математики
Незаперечний хист.
Данько моргає:
— Братики,
Та я ж не егоїст:
Кому скатати? Прошу,
Ось мій домашній зошит!
Приємна в хлопця риса є:
Одверта

Всім відомо, що Панас
Забіяка був у нас.
Що в Панаса кулачища,
Що у класі він — найвищий,
Ну такий здоровий —
просто
Дяді Стьопиного росту!
Він один сидів на

Яка ж бо то радість в Миколи Ожини:
Миколу обрали до ради дружини!
Він хлопець активний і вчиться на п’ять,
Ну як же такого було не обрать?
Щасливий Микола додому помчав,
Щоб

Паслися в лузі коні й лошата.
Пасли їх любі-милі дівчата.
Дівчата в росах — ясні, рожеві…
Так смачно в росах паслось коневі,
Так соковито кожен хробустав, —
Трава, мов ліс той,

Серед лісів — збіговисько хаток…
Від хащавин, що встали, безбережні,
Вони втекли у вишні та черешні,
З ляку в тісний стулилися гурток.

Зо всіх сторін — темнозелений

Це його на орггодині
Розхвалили вчителі:
От послужлива дитина,
Славний хлопчик взагалі!
Він художниці відніс
В кабінет важенний гіпс!
Він у географа забрав
Карту з

Умовляла маму Свєта:
— В мене ж дві п’ятірки є,
Ну замов мені жакета
В першокласнім ательє!
Свєта з мамою в журналі
Бачать моди небувалі…
І нагледіли фасон —
Не фасон, А

Десь високо блакиттю заливається,
Десь високо блакиттю захлинається —
Кру-кру-кру, кру-кру-кру…
Не кажи: «журавлі вибираються»,
А скажи: «це веселики з нами прощаються,
На

Дивний образе таємний,
Що негадано-неждано
Із далека — із незнана
У кімнату цю принісся
І спинився на стіні,
Я прохаю нелукаво —
Од лукавого, од злого,
Од недоброго

І.Б.

Був собі хлопчик Івасик.
Ішла Івасикова мати
Снопи в’язати
І взяла Івасика з собою.
Поклала його під копою:
«В холодочку,
В сповиточку
Спи у

— Давай міняй,
Міняй давай,
Одну за три
Давай бери,
Давай міняй —
І край!
Так міняйло звичний,
Товстунок Макар,
Фі-ла-те-лі-стичний
Відкрива базар!
Марки,

Поясни мені, Тимку,
Дивну справу отаку:
Ти уроку не учив,
Як п’ятірку заробив?
Бо, на щастя, знову,
Як писав письмову,
То собі не довіряв —
До Яринки заглядав.

В мене голочка слухняна,
День у день працює зрана,
Щоб квітки на рукаві
Зацвітали, мов живі.

Вміє голка вишивати,
Вміє голка церувати,
Підрубити фартушок,
Помережить

Ох, як важко стать героєм!
Як одержати Павлу
На лінійці перед строєм
За геройство похвалу?
У Павлуші задум виник:
Він геройський зробить вчинок!
От веде він друга

Звідкіля ідеш, Устинко?!
З новорічної ялинки.
Що було там — говори:
Чи кіно, чи танці-гри?
Устя каже:
— От не знаю,
Я кіно не пам’ятаю.
А давали на ялинці
Всім

Ти кажеш: не цілуй у брамі,
побачать — поговір піде…
А як приборкати руками
у грудях серце молоде?

Нехай осуджують, як хочуть,
а я від тебе не піду.
Я цілував би вірні

Загадка

Що за звір’я
хто вгадає?
що чотири
роги має?

Вийде з хати
на подвір’я —
за собою
губить пір’я.

Нашорошив
зайчик вушка:
— То не