Для дітей
Напучування сільського вчителя
- Автор: Іван Малкович
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний
Сонет із торбинкою квасолі
- Автор: Іван Малкович
У дерев’яному цебрі сплять коні білі і рябі:
біленькі — білі, а рябі — із ледве зримим фіолетом;
такі великі всі, та в них не видко ніг, ані губів,
бо то — сплюхи: все сон забрав —
Проба голосу
- Автор: Іван Малкович
За рипучим, за нічним столом,
у коробці зиченої хати
норовиш благим своїм умом
таємниці сильних розгадати.
Планка підіймається.
А ти
тішишся, раденький, що
Чого ти розплакалось, люлі, чого ти
- Автор: Андрій Малишко
Чого ти розплакалось, люлі, чого ти,
Чи їсти, чи пити, чи, може, з розлуки? –
І друг мій старий, їздовий із хозроти,
Бере дитинча на обвітрені руки.
Співа про дрімоту коло того
...В ліфті
- Автор: Андрій Малишко
Ліфт піднімає нас догори
В ранки, і в півдні, і в вечори.
В ліфті не світло, але й не тьмянко,
Йдеш у гостиницю — в ліфт потрап.
Стріне привітно стара негритянка.
В неї
Живемо у далеких містах
- Автор: Богдан Бойчук
Живемо у далеких містах.
Вже поля западають
під пам’ять.
Мушу щодень творити тебе
з клаптиків згадок непевних.
Спорожніло кругом життя
бо ти
...Нічні співи
- Автор: Богдан Бойчук
Місяць витягає з пам’яті співанки
і кладе між губи смаглявих дівчат:
ой прийди та прийди опівночі,
заплетемо руки в виноград.
Вечір затирає дівчатам зіниці,
заклина устами
Процесія
- Автор: Богдан Бойчук
Ю. Соловієві
Повільно пропихалися крізь ніч,
підносячи скелет над головами.
А темрява текла з очиць,
і терпли суголовні ями.
Вилазили по одному з землі,
з-під
Синові
- Автор: Іван Малкович
Давно залишив я удома
те дерево, з-за котрого мені
сходило сонце. Може, ти захочеш
поїхати туди. З кімнатки у вікні
його там добре видно. Може, схочеш
прийти до нього, як
Мандрівка в чорну ніч
- Автор: Богдан Бойчук
Між скибами
застиглих вечорів
замовкли люди.
Ридають в темряву жінки,
без лон, без немовлят.
І нерухоміють в устах
слова,
бубнявіє язик.
І тільки нагло дре надвоє
Осінь
- Автор: Богдан Бойчук
Жовтими думками пахне осінь,
як листки, летять з дерев пісні:
йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі,
жовті спомини їм хлипають до ніг.
Сторінка 84 із 84
Чудовий! Коли поруч.....