Для дітей

“Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш, –
Чи в горах, чи тут, при долині?
Де стадо пасеш ти і де спочиваєш
Опівдні в гарячій годині?

Я так уморилась, я так утомилась,
Що й ніг

Я лиха не знаю, не знаю недолі!
Утіха у мене сестрою!
Гуляю, співаю, як пташка на волі,
А смуток – далеко за мною…

Най плачуть каліки, сліпці слабосилі!
Най плачуть п’яниці

– Синку, йди-но вмийся, – кличе мати.
А малий кричить їй у вікно:
Ну нащо сьогодні умиватись,
Якщо завтра митись все одно!
Ось і вечір. Мати каже сину:
– Лізь голодним, хлопче,

Був у мене один
Олівець у руці.
Перерізав його –
Стало два олівці.
Два – це краще, та я
Зупинитись не міг.
Тільки два олівці?
Перерізав і їх.
Стало більше,

Хвалився Ігор-брехунець
Івасику малому:
– Є в мене дома олівець
Сто кольорів у ньому!
– А чи великий він?
– Ого! Як від землі до стелі!
– А в чому ж носиш ти його?
У

Раз гойдайся наш Денис
На гнучкому клені
Та й шугнув по вітах вниз
У кущі зелені.
Я підбіг і запитав:
Впав? Чи не забився?
А Денис:
– Хіба ж я впав?
Це я…

Чий такий красивий дім?
Грають промені на нім.
Сяє напис: «Колобок».
Це Оксанчин дитсадок.
Чий такий співучий дім?
Цілий день пісні у нім.
Кличе музика в танок.
Це

Купив татусь мені штани.
Приміряв я: – – Овва!
Великі? Що ж, нехай вони
Полежать рік чи два.
Сьогодні знов дістали їх
В комоді аж на дні.
Але тепер – і сльози, й сміх

Зорі в небі цвіли
Білими сережками,
Ми з тобою ішли
Луговими стежками.

Полонила мене
Ти косою русою,
Напоїла мене
На біду спокусою.

На знайомі стежки,
Де

Пісня із кінофільму “Радість моя”

Вдома посадила
Жоржини я,
Щоб десь не ходила
Любов моя.
Щоб десь не ходила
В чужім саду,
Душу не журила

Дівоча

За вікном легкий туман поплив,
Розійшлись подружки парами.
А мене ти приворожив
Та й очима карими.

Із-за гаю місяць вируша,
Небеса чарують шатами.

У нескошенім лужку,
У низенькім бережку
Піднялося сонце вмить,
Стало весело світить.
Заіскрилася роса,
В лузі дзенькнула коса.

Білка – скок
На пеньок,
Щоб зірвать собі грибок.
Білка – скік,
Білка – скок.
Де ж подівся грибок?
Втік грибок
Під пеньок,
Під осиковий листок.
Білка –

Привезла бабуся з міста
Ляльку Танечці малій.
В ляльки сукенка барвиста,
Гарні туфельки на ній

Ляльку Таня садить рядом,
Шоколадку їй дає,
А сама така вже рада:
— Це

Теличку невеличку
Я вранці годував,
Носив м’яку травичку,
В ясельця подавав.

Вона охоче їла
Стеблини запашні,
А потім захотіла
Подякувать мені.

Лизнула ніжно в

Дід порадував Тимошку,
Бо купив йому гармошку.
На гармошці хлопчик грає
Та до гурту всіх скликає:
— Хто там хоче танцювати?
Гопака кому заграти?
Ну, зіходьтеся у

Із матусенькою вдвох
Ми посіяли горох.
А минуло кілька днів —
Він зійшов, зазеленів.

Буду їсти залюбки
Я з горохом пиріжки.

Хто що любить — я не знаю,
А про себе так скажу:
Молоко я поважаю
I давно із ним дружу.
Лиш дійницю мама зранку
Від корови принесе, —
Молоком наповню склянку
Та і вип’ю

Біля річки, біля гаю
Я по бережку гуляю
І у росяній травиці
Рву червоні полуниці,
Їх вродило тут багато,
Всіх мені не позбирати,
Але й жаль лишати в лузі.
Приведу сюди

Власні смутки, власні болі
В пісню переллю
І розвію ген по полі
Думоньку мою.
Там вітрець її посіє
В полі золотім
І квітки дрібні обвіє
Гореньком моїм.

І квіткам