Для дітей

У Марини Дмитрівни
Стільки всяких справ!
Без Марини Дмитрівни
Хто б отак прибрав?
Хто так гарно ліжечко
Ковдрою заслав?
Хто старанно віником
Скрізь позамітав,
Витер

Ладки, ладоньки, ладусі,
Ой ладусі, ладки!
Де були ви?
У бабусі.
Що їли?
Оладки.
З чим оладки?
Із медком
Та з солодким молочком.
А де брали медок?
Діставали

— Я сьогодні чергова! —
Хвалиться Маринка.—
В мене, бачите, нова
Біла фартушинка!

Встала я раніш за всіх,
Квіти поливала.
Потім курочок малих
Просом годувала.

А

Були собі півник та курочка.
Набридло їм якось дома сидіти,
і пішли вони мандрувати по світу.
Ось ідуть вони зеленим гаєм,
навколо вітрець кущі колихає,
на кущах зеленіє свіже

Є в нас дівчинка Маринка,
Зовсім крихітна дитинка.
І сестричка Галочка,
Галочка-стрибалочка.
І руда вусата киця —
На малюнок подивіться!

Ось Маринка спить у ліжку,
А

Оселились біля річки
Сірий зайчик та лисичка.
Зайчик — в хатці луб’яній,
А лисичка — в крижаній:

Ось постукала в віконця
Тепла сонячна весна,
І розтанула на сонці

На вербі, на пагіллі,
Білі-білі котики.
Доторкнуться лагідно
Лоскотливим дотиком,
Доторкнуться котики,
Білі, невеличкі,
До руки, до ротика,
До моєї щічки.
Відламаю

Була Лисиця скупердяйка,
Що гіршу й в світі не знайти.
Зате ж була вона хазяйка —
Могла й зварити, і спекти.
Та щоб у гості запросити
Хоч би когось — того нема:
— Аби самій

Стояла собі хатка –
дірявий чобіток.
А в ній жила бабуся,
що мала сто діток.

Така була сімеєчка,
сімеєчка мала!
Ніяк із нею впоратись
бабуся не могла.

Пішла

Там, де сосни та ялинки у лісочку стали вряд,
скаче білка-сіроспинка, закликає всіх звірят.
Сіра спинка, довгий хвостик, по деревах — плиг та плиг!
— У свою хатинку в гості я сьогодні

Була собі хатиночка,
навколо неї пліт.
Жили в хатинці півничок
і сірий кіт-воркіт.

Кіт зрання та до вечора
у лісі полював,
а півник в хаті порався
та квіти

Зайчиха-мати біля хати
сиділа якось у садку
і для синка, для зайченяти
плела панчішку в холодку.

Панчішка, знай собі, плететься,
така пушиста та м’яка!
Вовняна нитка

Була на світі дівчинка
і братік Івасьок.
Пішла гуляти дівчинка
із братіком в лісок.

Поклала спати братіка
під кущик на траві
й пішла збирати ягоди
та квіти

Андрійко нишпорить лісочком,
у нього кошик у руці
і гострий ножик, щоб грибочкам
зрізать дбайливо корінці.

їх рвати з коренем не треба!
Коли ж про це забудеш ти,
грибки

Я мав колись-то коника,
що звався Сірячок.
Я дав його раз дівчинці
поїхать на товчок.

Вона шмагала коника
ще й била батіжком,
вона ганяла коника
болотяним

Ішли раз три мисливці
на влови в темний бір.
Про що б не розмовляли,
то все наперекір!

Весь день вони блукали
й нічого не знайшли,
й побачили кораблики,
що в морі

Жила собі бабуся
і з нею песик жив.
Вона дружила з песиком
і з нею він дружив.

Бабуся якось ввечері
спекла смачний пиріг
і песика покликати
побігла за

1

Якось рясно падав зранку
сніг блискучий, як срібло.
Біля школи аж до ґанку
кучугури намело.

Потім сонечко пригріло,
сніг прив’янув на дворі.
Узялися тут за

На зеленій галяві,
Де рясна трава,
Дзюркотить криниченька,
Чиста, лісова.

До води схиляються
Квіти запашні.
Камінці поблискують
В темній глибині.

Ми збирали

Дай, Маринко, мамі ручку,
Тупу-тупу ніжками.
Підем на зелену лучку
Стежками, обніжками.

Там пасеться біла кізка
З бородою, з ріжками.
Підійди до неї близько, —