Для дітей

Мені після школи
гукає Микола:
— Серього!
Гайда поганять у футбола!
— Та ні! —
відмовляюсь
уперше в житті. —
Я мушу додому
негайно іти.

Мене зупиняє на

Лататтям лопотить ставок,
сміється,
наче вперше бачить,
як поплавцями
в ньому скачуть
пухнасті хвостики качок.

Попід ліщиновим кущем,
що й не примітити відразу,

Спробуй на гойдалці
сам покататись!
Будуть навколо
всі дивуватись.
Тут
навіть зовсім
затятий жаднюга
місцем
повинен ділитися
з другом.

Раптом небо
хмари вкрили,
почалася
літня злива.
Тільки ми —
не налякались:
ми
в хатинці
поховались!

У Марічки пишні щічки,
Бо Марічка має звичку
Їсти з ранку і до нічки
Пиріжки, м’ясце, сунички,
Кашу, хліб, гриби лисички,
Борщ і рибу свіжу з річки,
А ще пити сік й

На бабусинім городі
Недалечко від криниці
До обіду Гриць сьогодні
Їв улюблені суниці.
А як мама вийшла з хати
І поглянула на Гриця,
Не могла його впізнати:
Хлопчик був,

– Лисичко, лисичко,
Де була цілу нічку?
– Я була у півника,
Півника-іменинника…
– А що в тебе у мішку?
– Кукуріку!!!

На городі, наче свині,
Розляглися жовті

– Я відкриваю двері в літо,
Де теплим сонечком зігріто
Повітря, небо, землю, води,
Де все росте і плодородить.
Й мені дістанеться роботи:
Лише встигай бур’ян полоти
І

Зазирнув я в дзеркальце,
Запитав:
– Хто це?
Пояснило дзеркальце:
– Це твоє лице.
– Руки де поділися?
Ноги мої – де?
Щось я їх не бачу
В дзеркальці ніде…
– Міг

Дорікала мама синові:
– Ох, який скупий ти, Гнатику!
Чом горішками не ділишся
Із бабусею і братиком?
– А нащо мені ділитися? –
Каже мамі син по щирості, –
У бабусі зуби

По дорозі обережно
Мчить машина довжелезна,
Розцяцькована, мов змій.
За кермом сидить водій.
В нього вигляд урочистий,
Він везе у наше місто
Незвичайних

Якось в лісі Ярослав
Стиглі ягоди збирав.
Раптом таємниче
Хтось хлопчину кличе:
– А подай­но руку‚
Витягни з багнюки!
Той подав. І білий гриб
Із кущів у кошик –

Місяць на небі один.
Світить на Землю з вершин.
Сонце на небі одне –
Гріє тебе і мене.
Рідна Земля в нас – одна,
Всім нам, як мати, вона.

Зелененьку цибулину
на городі я побачив.
Спершу з’їв, а за хвилину
пожалів її – і плачу.

Їсть білий хліб, п’є біле молоко.
Мабуть, тому і білий кіт Мурко.

Зелене листя, трави… На лататті
Зелена жабка у зеленім платті.

Червоні вишні, яблука червоні.
Червона

– Лисичко, лисичко,
Де була цілу нічку?
– Я була у півника,
Півника-іменинника…
– А що в тебе у мішку?
– Кукуріку!

Відпустив Юрко корову
Погуляти у діброву.
Йшла корова під мостом‚
Розганяла мух хвостом.
Як напаслася в діброві –
Молоко несла Юркові.
Йшла‚ пихтіла‚ як вулкан‚
Терлась

Випав сніг лапатий,
Вибіг зайчик з хати:
– Це ж бо диво з див!
Мамо! Глянь навколо:
Хтось по всьому полю
Молоко розлив!

Вранці просить Ведмежатко,
Облизавши губи:
– Хочу меду дуже, татку,
Дай хоч ложку, любий!
– Ти весь мед, синочку, з’їв
Ще у понеділок.
Я б на пасіку сходив,
Та боюся

Ми з тобою нерозлучні цілий день.
Проспівали, мабуть, більше ста пісень.
Ми награлися ляльками і м’ячем,
Ще й на вулиці промокли під дощем.
Потім квітів назбирали на вінок,
І