Для дітей

Спробуй на гойдалці
сам покататись!
Будуть навколо
всі дивуватись.
Тут
навіть зовсім
затятий жаднюга
місцем
повинен ділитися
з другом.

Тра-ля-ля!
Тру-лю-лю!
Я усіх і все
люблю.
Дуже весело
мені
в ці ласкаві
літні дні.
Мама — тут,
і тато — тут,
на прогулянку ідуть.
Тато
братика

Чи то зірка
з небозводу
синьо сяє у ставку?
Чи світляк
упав у воду
при крутому бережку?

Ні!
То виплив
сонний короп,
щоб ковтнуть повітря,
і сія собі

Мале щеня
хвостом махає —
воно зі мною
розмовляє.
І я —
даю вам слово! —
збагнув
хвостату мову:
щеня мене просило,
щоб ми з ним
подружили.
І хоч не маю

Заєць в лузі сіно косить,
а зайчиха в скирту зносить,
а малесенькі зайчата,
куцохвостики вухаті,
возять возом сіно в хату,
щоб було м’якенько
спати.

Так сумно навколо,
як в пору осінню.
І сонця — немає,
і небо — не синє.
У всіх перехожих —
насуплені лиця.
Ніхто з них на мене
не хоче дивиться…

А знаєш,

Веселий клен росте
при хаті,
на нім —
шпаківня між гілками,
а у шпаківні —— шпаченята
сидять під крилами
у мами.

Їм у шпаківні
гарно й тепло
лежати в матінки

– Лисичко, лисичко,
Де була цілу нічку?
– Я була у півника,
Півника-іменинника…
– А що в тебе у мішку?
– Кукуріку!!!

На городі, наче свині,
Розляглися жовті

По дорозі обережно
Мчить машина довжелезна,
Розцяцькована, мов змій.
За кермом сидить водій.
В нього вигляд урочистий,
Він везе у наше місто
Незвичайних

Якось в лісі Ярослав
Стиглі ягоди збирав.
Раптом таємниче
Хтось хлопчину кличе:
– А подай­но руку‚
Витягни з багнюки!
Той подав. І білий гриб
Із кущів у кошик –

На бабусинім городі
Недалечко від криниці
До обіду Гриць сьогодні
Їв улюблені суниці.
А як мама вийшла з хати
І поглянула на Гриця,
Не могла його впізнати:
Хлопчик був,

Зелененьку цибулину
на городі я побачив.
Спершу з’їв, а за хвилину
пожалів її – і плачу.

Їсть білий хліб, п’є біле молоко.
Мабуть, тому і білий кіт Мурко.

Зелене листя, трави… На лататті
Зелена жабка у зеленім платті.

Червоні вишні, яблука червоні.
Червона

Зазирнув я в дзеркальце,
Запитав:
– Хто це?
Пояснило дзеркальце:
– Це твоє лице.
– Руки де поділися?
Ноги мої – де?
Щось я їх не бачу
В дзеркальці ніде…
– Міг

– Лисичко, лисичко,
Де була цілу нічку?
– Я була у півника,
Півника-іменинника…
– А що в тебе у мішку?
– Кукуріку!

Дорікала мама синові:
– Ох, який скупий ти, Гнатику!
Чом горішками не ділишся
Із бабусею і братиком?
– А нащо мені ділитися? –
Каже мамі син по щирості, –
У бабусі зуби

Випав сніг лапатий,
Вибіг зайчик з хати:
– Це ж бо диво з див!
Мамо! Глянь навколо:
Хтось по всьому полю
Молоко розлив!

– Я відкриваю двері в літо,
Де теплим сонечком зігріто
Повітря, небо, землю, води,
Де все росте і плодородить.
Й мені дістанеться роботи:
Лише встигай бур’ян полоти
І

Ми з тобою нерозлучні цілий день.
Проспівали, мабуть, більше ста пісень.
Ми награлися ляльками і м’ячем,
Ще й на вулиці промокли під дощем.
Потім квітів назбирали на вінок,
І

Буду до самого ранку
Оберігати Оксанку,
Щоб не змогли чаклуни
Викрасти в дівчинки сни.
Мов чарівник, я все вмію:
Хмари над нею розвію,
Грім і дощі зупиню,
І захищу від