Для дітей

Я йду собі дорогою,
дорогою широкою,
аж тут назустріч — кіт.
— Куди ти йдеш дорогою,
дорогою широкою? —
мене питає кіт
і жде від мене слова,
а я й кажу котові:
— Я

У Віті — день народження.
Ми всі туди запрошені
і ввечері, о шостій,
прийшли до нього в гості.

Нам одчинила двері
мала сестричка Віті
і зразу запитала:
— Хто ноги з

У мене —
автомат новий.
Хоч зараз
можна з ним
у бій!..

Я в двір
погратись у війну
виходжу —
і застиг!..

Навколо —
радісна весна,
зійшов
останній

Міцніють крила пташенят —
вони літати вчаться,
і їхні голоси дзвенять
од радості і щастя.

Ховрах забрів у колоски,
поглянув на волошку
і в тихім подиві застиг —
така

Веселий дощик
пустотливий
стрибає полем залюбки,
і стежить радо
мама-злива,
як син
лоскоче колоски.

А колосочкам — веселіше,
і от уже вони —
всі-всі! —
за

Спробуй на гойдалці
сам покататись!
Будуть навколо
всі дивуватись.
Тут
навіть зовсім
затятий жаднюга
місцем
повинен ділитися
з другом.

На краю дзвінкого світу,
там, де соняхи,
волошковим небом сніда
зайчик сонячний.

Вдень у піжмурки по лісу
гра з кульбабами,
заплітає в тепле листя
літо

Лататтям лопотить ставок,
сміється,
наче вперше бачить,
як поплавцями
в ньому скачуть
пухнасті хвостики качок.

Попід ліщиновим кущем,
що й не примітити відразу,

В старій шухляді
жив свисток,
такий собі звичайний,
що всі, напевне,
років сто
його
не помічали,

А він страждав,
він так страждав,
що й розучився

Веселий клен росте
при хаті,
на нім —
шпаківня між гілками,
а у шпаківні —— шпаченята
сидять під крилами
у мами.

Їм у шпаківні
гарно й тепло
лежати в матінки

У Марічки пишні щічки,
Бо Марічка має звичку
Їсти з ранку і до нічки
Пиріжки, м’ясце, сунички,
Кашу, хліб, гриби лисички,
Борщ і рибу свіжу з річки,
А ще пити сік й

Раптом небо
хмари вкрили,
почалася
літня злива.
Тільки ми —
не налякались:
ми
в хатинці
поховались!

Так сумно навколо,
як в пору осінню.
І сонця — немає,
і небо — не синє.
У всіх перехожих —
насуплені лиця.
Ніхто з них на мене
не хоче дивиться…

А знаєш,

Повертався дикобраз
З полювання пізно.
Там, де річка й перелаз,
Вовк з’явився грізний.
Дикобраз не розгубивсь,
Вискуб довгу голку
І метнув її, як спис,
Просто в пащу

Відпустив Юрко корову
Погуляти у діброву.
Йшла корова під мостом‚
Розганяла мух хвостом.
Як напаслася в діброві –
Молоко несла Юркові.
Йшла‚ пихтіла‚ як вулкан‚
Терлась

Дорікала мама синові:
– Ох, який скупий ти, Гнатику!
Чом горішками не ділишся
Із бабусею і братиком?
– А нащо мені ділитися? –
Каже мамі син по щирості, –
У бабусі зуби

Випав сніг лапатий,
Вибіг зайчик з хати:
– Це ж бо диво з див!
Мамо! Глянь навколо:
Хтось по всьому полю
Молоко розлив!

Місяць з’явився на небі,
В гості зайшов я до тебе…
Діти поснули малі –
Люлі–люлі…

Зайчик приліг на подушку,
Вкрився м’якесеньким вушком.
Морква лежить на столі –

Вранці просить Ведмежатко,
Облизавши губи:
– Хочу меду дуже, татку,
Дай хоч ложку, любий!
– Ти весь мед, синочку, з’їв
Ще у понеділок.
Я б на пасіку сходив,
Та боюся

Місяць на небі один.
Світить на Землю з вершин.
Сонце на небі одне –
Гріє тебе і мене.
Рідна Земля в нас – одна,
Всім нам, як мати, вона.