Для дітей

Стрілись двоє на дорозі.
— Чого зажурився?
— А як мені не журитись,
Як я оженився…
— Оженився? Це ж прекрасно!
Я тебе вітаю.
— Іди к бісу! Ти ж подумай,
Що я з цього

Чоловік аванс одержав,
Здибався з дружком
Та добряче й причастився
Прямо під ларком.
І п’янющий, як то кажуть,
У дрезину, в дим,
Він побрів у дитсадочок
За синком

Зі стіни гласить афіша,
Що концерт сьогодні.
В ній зазначені артисти
Рядові й народні.

— Чому, тату, — спитав хлопчик, —
Букви на афіші
Одні більші, другі менші,

Прийшов наказ директору м’ясокомбинату:
“Ви повинні спортроботу ширше розгортати.
Щоб в цій справі подолати давне відставання,
Найсильнішого боксера вишліть на змагання”.
Сів,

Кум в газетах начитався про «моржів»
І скупатись в ополонці захотів:
— Загартуюся на холоді як слід —
Буду жити та брикати до ста літ.
— Я боюся застудитися, — кажу.
Кум же

Біля Галочки Пилип
Муркотів, мов котик:
— Дай я, серденько, тебе
Поцілую в ротик.
Я не бачив ще в житті
Ротика такого:
Горошиночка мала
Не пролізе в нього.

Він

— Поздоров мене, браток!
Каже Федір гордо. —
Я учора встановив
Справжнього рекорда.
Триста метрів прошмаляв
Десь за півхвилини —
Мотоцикла перегнав
І автомашини.

Водить батько зоопарком
Хлопчика малого.
— Ти ж уважно придивляйся,
Поучає строго. —
Он двогорбий верблюдяра,
Корабель пустині.
Бач, у нього, дармоїда,
Два горби на

Баба внукові говорить:
Все то вигадка пуста,
Що людина вийшла з мавпи,
Бо людина ж без хвоста.
Бог зліпив людину з глини,
Це вже істина-таки…
А чому ж,— питає хлопчик, —

Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята.
— Мамо, гляньте в календар, де червона дата? —
Мати каже: — Триста днів спиш на рік, як трутень.
Не однаково тобі — свято а чи будень? —

В казарму входить генерал, а там нема нікого,
Лише солдатик молодий мете в кутку підлогу.
Оглянув ліжка генерал — порядок ідеальний.
— Ви хто? — солдатика пита.
— А хто ж іще?

Повернули нам здоров’я лікарі
І сказали: — Ну, живіть, богатирі?
Ми з лікарні подались в аеропорт
І махнули «дикарями» на курорт.
Ніч у Ялті переспали на траві,
Потім в тітки

Йде увечері Явдоха
З кухні заводської,
Пре каструлю здоровенну
Мимо прохідної.
Вахтер Фока Недрімайло
Пита у Явдохи:
— Що несеш ти у каструлі?
— Сироватки трохи.
—

Розказує у пивничці Данило Семену:
— Ось я, простий роботяга, а взяв жінку вчену.
Довго вчилась в інституті, знає аж три мови.
Які у нас інтересні бувають розмови!
Прийду, бува,

— Народилося дитятко. Мамі радість, татку — теж.
Що з малим робити далі? До попа ж не понесеш,
А оновлених обрядів небагато в нас, на жаль.
Дехто нині пропонує видавать батькам медаль

Десь жив собі дивак один, не показний нічим.
У спорті він п’ятнадцять літ був чином керівним.
Весь час він лижників навчав, давав їм вказівки,
Як їм на лижах слід ходить і як тримать

Розмовля онук маленький з дідусем Семеном.
— А я знаю, а я знаю! Ви були спортсменом.
— Та від кого ж ти дізнався,
— Від бабусі діду.
Я підслухав, як бабуся казала сусіду,
Що

— Тут були у мисці сливи.
Де ви їх поділи?
— А ми з татком,
— каже хлопчик
Ввечері поїли.
— А три кісточки лишили
Ви кому?
Для мами?
— Я лишив,
бо татко сливи

Батько став серед кімнати, гаманцем трясе.
— Подивіться, п’ять копійок лишилось — і все.
Це синок мій із кишені гроші вичища,
Щоб крутити в ресторанах всякі ча-ча-ча.
Що за люди?

У квартирі завбуфетом
Дзенькнув телефон.
— Я вас слухаю, — хазяїн
Пробурчав крізь сон.
А із трубки голос чути:
— Якщо не секрет…
Чи збираєтесь ви скоро
Відчинять