Для дітей

Диби-диб. Диби-диб.
То тікає білий гриб.
Переляк поміж грибками
Ідуть дітки з козубками.

Олівцями донечка
Малювала сонечко.
Парасольку сонце має,
Промінцем його тримає.
— А навіщо парасоля?
— Від дощу, — сміється Оля.

Знов мандрує добрий вечір,
Сиву торбу взяв на плечі.
Взяв у торбу гарну казку,
У долоні — теплу ласку.
Скрізь дарує сивий вечір
Сни солодкі для малечі.

Одуд гарну дудку має,
Він на дудці зранку грає.
Бузько біля рівчака
Вибиває гопака.

А у бабці сови
Внученяток дома дві.
Окуляри бабця має,
Казочки для них читає.
Сич купив веселу книжку
Про комарика і мишку.

Цілий день бобер не спав —
Носив з річки воду в став.
Бо така йому біда! —
Висохла в ставку вода.
Як проснулись бобренятка,
Взяли в лапи відренятка.
— Спочинь, тату, тебе

Разом з донею собі
Сушить білочка гриби:
І опеньки, і лисички,
Всі маленькі й невеличкі.
До неділі насушили,
У торбиночку зашили.
У дупельці до зими
Хай лежать собі

В очереті край болота
Жабеня співа по нотах
Чути пісеньки слова:
— До-ре-мі-до,
Ква-ква-ква!

Іжачиха-мама
Рідному синочку
З голубого краму
Пошила сорочку.
Взяв малий дивинку,
Що пошила мати,
Приколов на спинку
І пішов гуляти.

Від тебе, дитинство,— від тебе здаля
Приймаю свідоцтва хлоп’ячого сприту:
Як вабить напечена сонцем земля
Оголену ногу, що ціпками вкрита!

Є щось недитяче в дитячій ході

Вже сонях скинув жовтий чуб,
В садах дзумкочуть оси.
І груші падають – гуп! гуп! –
З гілок в холодні роси.

І гуси до тепличний
Летять крізь хмари сірі…
Птахи! Бувайте до

Ген за селом, за яворами,
Лежать до обрію лани.
Хитає вітер колосками
На всі чотири сторони.

Далеко гук моторів лине –
Жнива… забудь вже про спочин!
…Збирають жито у

Не личить людям у змужнілий вік
Юнацькі згадки серцем ворушити:
У тебе – жінка,
В мене – чоловік,
У тебе – діти
І у мене діти.

В нас різні долі,
Нарізно наш

Сонце водить вересень
У шкільнім дворі.
Ти всміхнулась весело
Милій дітворі.

Оченята сірії,
Карі й голубі
Глянули й повірили
Сонцю і тобі.

Наче сизі журавлята,

Він виріс із зерниночки,
З тоненької билиночки.
Вітри блакитні віяли,
А хмарки дощик сіяли.
Волоссячко пишається,
На сонці наливається,
І під вітрами буйними
Шумить,

Лелеченько, лелеко,
Весна вже недалечко.
Давно на нашій хаті
На тебе жде гніздечко.

Лелеченько, лелеко,
Дивись, не заблудися,
У нашому обійсті
Весною

Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.

Нарум’яниш личенька
Нашій дітворі,
Наметеш замети
В рідному дворі.

Візьмем ґринджолята

Я снігуронька маленька,
Народилася в сніжку,
Вишивала мені ненька
Зіроньки на кожушку.

Мій дідусь приніс дарунки,
Його звати Дід Мороз,
В нього є цукерки в клунку,
І

В густім ялиннику в ліску
На гілочках поміж сніжку
Вже шишкарі звили гніздечка,
Поклали в них свої яєчка.
Я їжу птахам: там носив
І от побачив диво з див.
Гніздечко те,

Клене, мій клене,
В тебе листя зелене,
В тебе листя вирізне,
Ти порадував мене.
Я листок намалював,
Фарбу зелено поклав,
Поселив пташок над ним,
Над листочком