Для дітей

– Здоров! Як справи?
Що робиш? — я питаю.
– Та ось по телефону
З тобою розмовляю…

А як у тебе справи?
– Та справи — те що треба!
А що ти зараз робиш?
– Та от дзвоню

Шапочка у глині,
Сажа на коліні,
Пальчики зелені,
Плаття у смажені.
У смажені навіть ніс,
На щоках сліди від сліз.
Отака Ганнуля,
Дівчинка-бруднуля.

Ранком вона

Вийшла курочка на грядку,
Кличе діток на зарядку:
— Куд-куди? На доріжку!
Починаємо пробіжку!

З фізкультурою ми дружим;
Різні вправи любим дуже.
— Раз, два, три, чотири!

У цапка
Борідка сива,
Шолудива,
Некрасива.
І на ній,
Мов павучки,
Реп’яшки
Та колючки.
— Так, — кажу я,—
Не годиться,
Треба, цапе,
Поголиться! —
А

— Чого в чорнилі руки, Таню?
— Це в нас було чистописання!
— А на щоках чому чорнило?
— Бо я руками щоки мила…

— Морозець, морозець,
Не щипай за щічки.
Теплі валянки у нас
Шубки й рукавички.

Морозець, морозець! —
Плещемо в долоні.
У дівчаток і хлоп’ят
Носики червоні.

— Чому це ти подряпаний? —
Юрко Тимка пита.
Тимко йому відказує:
— Та я ж купав кота!
— А я от не подряпаний,
Хоч теж купав свого…
— Еге, ти ж не викручував
І не сушив

— Насуплю я брови, — говорить зима,
— І вітер з морозом повіє:
Усе скрізь загине — рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
— А я засміюся, — весна відмовля,
— І сонце пекуче

Аптека зелена,
Зелена аптека!
Від тебе й від мене
Вона недалеко.
Зелена аптека
Лежить навкруги:
Зелені горби
І зелені луги,
Зелені сади
І ліси, і поля,—
Уся

Чуки, чуки,
Чукарики!—
Кортять Насті
Сухарики.
Хрумкає
Настя
Сухарі
Хрумчасті.

Дрібний дощ закапотів,
Поросят помить схотів.

Гапличком у них хвости..
— Дощику, припусти!

Ти іди, іди чимдуж,—
Нароби для нас калюж!

У сестрички Люби
Випадають зуби.
Всім говорить Люба:
— Я тепер беж-ж-жуба!

В горішнику
Горішина
Горішками
Обвішана.
Оришка
Й Тимішко
Струшують
Горішки.

— Де, вороно-
Каркароно,
Ти була?
Що, вороно-
Каркароно,
Принесла?

— Покружляла,
Покружляла
Я вгорі.
Горобців
Порозганяла
У дворі.

Стріла

Я чую дзвін гуде-гуде,
Далеко ген полями
І кличе всіх, що лиш живуть,
В обійми йти до Мами.

Я чую дзвін, як каже всім:
Ідіть, Вона чекає
Від тисяч літ, як день так ніч

На синім небі сходить вже зоря,
Ликуй днесь в мирі руський народе!
Христос-Дитятко йде із-за моря,
Забудь всі муки, болі, незгоди.
Втішайтесь нині, руські всі діти,
Христос

Мово Дніпра, і Карпат, і Великого Степу,
Диво ж моє!

Із водоспадами грім-діалектів на плечах,
Із легіоном струмочків-говірок лелечих.
Ти ж блискавками-ключами шугаєш по небу,

— Що це ти шукаєш, Грицю?
— Десь посіяв рукавиці…
— Подивися: може, ці,
Що у тебе у руці?

— Рака витяг я з води!
— То давай його сюди!
— Ой, не можу — не пускає:
Пальці клешнями стискає!
— Пальці, кажеш, прищипив?
Хто ж кого тоді зловив?

Жабенятко забруднилось,
Забруднилось — не помилось.

— Жабенятко, так негоже!
Ну на кого ти похоже?

— Я похоже на мамуню.
На мамуню-кваквакуню!