Для дітей

Чогось мені так весело сьогодні!..
Я вдосвіта у загравах устав.
Цілує ранок збуджені вуста.
Я тану ввесь в серпанковій безодні…

З зорею зустрічаю усміх дня.
Ах, день! Такий

Білча
В дуплі
Горіх
Хова.
Прийшла
Пора
Горіхова.

Глянь:
В лелечій
У оселі
В білих
Льолях
Милі
Лелі.
Лелі,
Леленьки
Малі
У кубельці,
У теплі.

Чубатий
Качур
Кряче
Качці:

— Ти чудо
Бачила
Чи ні?
До річки
Човен
Мчав
На тачці,
По річці —
Тачка
На човні!

Юний сміх і тихий стогін
В струнах вітів забряжчали.
Ой заплутались дороги
В синьо-сніжному кришталі.

Поле під заметом білим
Стогне, крекче: «Де ти, весно,
Де зелені

Пахне вересом, дише холодом.
Віє простором широти.
Йду між золотом, йду під золотом.
Йду по золоту золотий.

Кажуть, вересень, от і вересень.
Мені, вересню,

Наша доня прибирає,
З пилососа… пил стирає!

Це маля-
Немовля:
Ні слівця
Не вимовля.
Немовляток
Я люблю,
Колисаю:
— Люлі-лю!

В Олени
І в мене —
Гарнесенькі
Клени.
В Олени —
Зелені,
У мене —
Черлені.
Зелені —
Травневі,
Черлені —
Жовтневі.

Нашу Нату не впізнати,—
Модна зачіска у Нати,
Дивна зачіска нова:
Розкуйовджене волосся
На всі боки піднялося,—
Мов копиця, голова!

Ната в класі йде до парти,
А

— Сьогодні ми диктант писали!
— То що ти хочеш цим сказать?
— “П’ятірок” в нас тепер чимало!
— Напевно, вже і в тебе “п’ять”?
— Та ні, у мене лиш “четвірка”…
— Чому ж не

Вова в класі, коло дошки,
Завдання не знав нітрошки.
Невеселий, як ніколи,
Повертався він із школи.

«Треба “двійку” приховати,
Щоб не знали мама й тато.
А як виправлю на

— Що робить? — пита Гаврило.—
Я ковтнув чорнила…

— Проковтни ще й промокатку,—
Буде все в порядку!

Кличе лиска черепаху,
Черепаху-костомаху:
— Йди, голубонько, сюди!
Я від спраги помираю…

Я нездужаю… Благаю:
Принеси мені води!..—
Черепаха каже їй:
— Добре, лиско, я

Не сидиться хлопцю вдома –
Він зловити хлче сома.
Ранком з вудкою в руці
Наш рибалка на ріці.

Вибрав затишну місцину,
Сів на плетену корзину,
Швидко вудку розмотав
І

Зупинився відпочити
Біля річки наш загін*.
Розвели багаття діти.
Кошоварить став Мартин.

Казанець узяв за вухо
І пішов він бережком.
Ось один і другий

— Я хвалитись не люблю!
Наче ту картинку,
Наче іграшку, зроблю
Для Рябка хатинку!

Він хвалитись не любив:
Справді «іграшку» зробив!

А Рябко гарчить зі зла:
— Та

Прохає бабусю Ганнуся:
— Погладь мені галстук, бабусю!
— Сама ж ти що маєш робити?
— А я буду вірша учити.

— Ну вчи. Коли вивчиш як слід,
На столик поставиш обід.
— Хай

В нашій школі два Миколи,
Два любителі футбола.
Правду скажем: добре грають!
Та уроки забувають.
І тому в обох Микол
У журналі «кол» та «кол».

І сьогодні два

— За що двійка?
— За казки!
— Що? Не вмів читати?
— Ні, я добре прочитав,
Можу й розказати…

— За що ж двійка?
— За казки!
— Ну й задав мороку!..
— Ох, на співах я