Борис Олійник
Прозріння
- Автор: Борис Олійник
Вже триста з гаком
штатні муедзини
(Не з мусульманських, а з тутешніх крес)
Так гучно скімлять у кущах калини
Над крученою долею Вкраїни,
Що, схоже, мають з того
Триптих
- Автор: Борис Олійник
І
Вітер шугнув за пазуху –
Лоскітно під грудьми.
Чайкою стала запаска,
Руки звели крильми.
Вітер шепнув:
“Злітаймо!
Поговір – лихо з ним!
Знаю: щоніч притайно
Та було у матері чотири сини
- Автор: Борис Олійник
Та було у матері чотири сини.
(Люлі-люлі. Гойда-хить).
Колисала їх, поки мала силу.
Виросли – пустила у світ.
Як прощались – присягали, звісно,
Ми ж тобі і те і се:
І
Літа вже не мчать
- Автор: Борис Олійник
Літа вже не мчать,
як лошата прудкі в табуні,
Повільно бредуть, як верблюди в піску
марокканськім…
Все легше когось підловити на щирій
брехні,
Все важче купитись на срібну
Не озивайте
- Автор: Борис Олійник
На отчі креси темна сила суне,
А наша совість спить собі, німа.
…Не озивайте ім’я Бога всує,
Коли в душі давно його нема.
Уже й дідів своїх
у дурні взули
Онуки
О жовтий квіт мелодії розстань
- Автор: Борис Олійник
О жовтий квіт мелодії розстань
Над строгими квадратами перонів…
І тихий сум. І подано состав.
І ти пливеш од мене на платформі.
– Ну, що ж, прощай, – у котрий уже раз
Губами
Сім (Уривки про Чорнобиль)
- Автор: Борис Олійник
…Вклонись йому, світе! Можливо, своїми грудьми,
Коли уже ядерний шнур засичав під тобою,
Він ще раз тебе — після круппівського градобою —
Від смерті вберіг непоправною смертю
Афганцеві
- Автор: Борис Олійник
Об чім ти замислився,
білий, мов лунь,
Обернений ликом печальним на Схід,
Де, впаяний круто в небесну латунь,
Ісламський півмісяць обстежує світ?
Ти юний.
У вусах
Кумир
- Автор: Борис Олійник
Прийшов з вербово-степових країв,
Де все таке безмежне і зелене.
І втиснута в квадратну раму сцена
Його гнітила реготом вогнів.
Спочатку слухачам своїм навстріч
Виходив
Сива ластівка
- Автор: Борис Олійник
Мамо, вечір догоря,
Вигляда тебе роса,
Тільки ж ти, немов зоря,
Даленієш в небеса,
Даленієш, як за віями сльоза.
Ти від лютої зими
Затуляла нас крильми,
Прихилялася
Пісня про матір
- Автор: Борис Олійник
Посіяла людям літа
свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити.
Зітхнула полегко –
і тихо пішла за межу.
Де ж ти, Хмелю
- Автор: Борис Олійник
Хмара грізно суне за Бориспіль.
Темна тиша опада в лиман…
Де ж ти, Хмелю,
де ж ти забарився, –
Богом нам дарований Богдан?
Чи забрів по славі до зовиці,
Чи забравсь по
І звідкіль воно хмара волохатая
- Автор: Борис Олійник
І звідкіль воно хмара волохатая
Та моє серце тужно облягає?..
– Ох, було б тобі, перше чим кохатися,
Та напиться води аж із Дунаю…
– Та було б, мамо, та було б, розумнице,
...О, це осіннє журавлине “кру!”
- Автор: Борис Олійник
О, це осіннє журавлине “кру!” –
Листя вмира
і на брук осипається.
Все повертається на правічний круг.
Все повертається… все повертається.
Сивий мій друже…
Ах, сивий мій
Я в центрі кола, визначенім сонцем
- Автор: Борис Олійник
Я в центрі кола, визначенім сонцем,
Заглиблю руку в чорний чорнозем –
І стеля над готичним храмом сосен
Спаде на мене зливою озер.
Я почекаю… Засурмлять джерела…
Ще почекаю…
Це мою хату вже замітає холодний вітер
- Автор: Борис Олійник
Це мою хату вже замітає холодний вітер,
І синій терен в туманах сизих осінньо терпне…
Ти моя мрія, мій бронзокосий останній квітень.
А я вже серпень… А я вже серпень…
Дорога баби Катерини
- Автор: Борис Олійник
Уривок з поеми “Дорога”
Сизим інеєм
капусти цвітуть.
Аж під зорями
літаки гудуть.
Хмара стелиться
скатертиною
Та над бабою
над
Спомин
- Автор: Борис Олійник
– А ти пам’ятаєш… а ти пам’ятаєш мене…
ще не сивого?
А я ще тебе пам’ятаю,
як ластівку з маю. –
Від подиву очі її
стали синіми-синіми:
– Я все пам’ятаю, мій голубе…
Інтерактива-1
- Автор: Борис Олійник
І чубимось, як горобці у просі,
І валимо на всіх, що голі й босі,
А ще й – дивись! – пнемося в козаки.
Куди вже пхатись,
коли нас і досі
Зі Сходу в Захід,
мов курай
Довго гризли
- Автор: Борис Олійник
Високодостойному Левку Лук’яненку – на роздум
Довго гризли…
Таки прогризли.
Влізли в корінь, мов хробаки.
І регочуть на нашій тризні,
Спорожнивши носи ослизлі
В
Сторінка 1 із 6
Тунг сагурнг