Богдан Кравців
Про дні колишні горді та хоробрі
- Автор: Богдан Кравців
Юркові
Про дні колишні горді та хоробрі
снуються спогадів нікчемні тіні,
то сняться: береги, що в п’яній піні,
нових країн запаморочний обрій.
То знов нуді
...Тим, що в дорозі
- Автор: Богдан Кравців
Ой, забарився місяць у крузі…
З народної колядки
Тим, що в дорозі, місяцю ясен,
Ой, що в дорозі в ніч оцю темну,
в далекім полі одним-одніські,
як біла далеч і біле
Сонце і чорні смуги
- Автор: Богдан Кравців
Сонце мережить стіни суворі
в сяйва і злоті квадрати.
Ой, відбиваються в серці й навколо
чорними смугами ґрати…
Там — в синім небі льоти пташині
піснею волі й пориву.
Знечев’я березневе сонце
- Автор: Богдан Кравців
Знечев’я березневе сонце
на тьмяних шибах розцвіло
і жайвір через ґрати сипле
дзвінке, розкотисте срібло.
І сниться провесна далека
і подих піль і шум дібров —
і за
Одбився я від серця
- Автор: Богдан Кравців
Одбився я від серця Твого й дому,
де юність розцвіла рум’янолиця —
і полонила дні мої в’язниця,
мої дороги в далеч невідому.
Не раз я тугу вговтую й утому,
та спогадом горить
Мить
- Автор: Богдан Кравців
В місті хуґою, вихром і холодом,
ніч плюскотом хлюпоче об брук —
і на мить я в затишку, що молодо
квітне щастям, теплом твоїх рук.
І за мить, як піду по дворі тими
вулицями,
В’язничних дум і днів
- Автор: Богдан Кравців
В’язничних дум і днів нещадні жорна
Здавили серце вбгане у квадрати
холодних келій, де замки та ґрати, —
але людина вільна й необорна.
І з челюстів закутих ям, мов з
...Лист
- Автор: Богдан Кравців
І білий лист — і блимавка — і нетлі
над полум’ям тремким… Далеко — ти!
І тонким зашморгом шорсткої петлі
стискає горло туга самоти.
Слова безвпину крутіжем
...Візія
- Автор: Богдан Кравців
Полудня літнього розжеврений розлив
і гусне оливом важким повітря.
І тільки в далині: Гроза майбутніх злив,
і подих бурі і рвучкого вітру.
Ми вдвох посеред піль. Тремтить гаряча
...Невідомий стрілець
- Автор: Богдан Кравців
Не виплакуй єдиного, мати,
не чекай свого сина.
Не знайшли в нього ймення,
тільки стяжку знайшли злотосиню.
Поховали тайком твого сина
друзі цьковані, гнані —
на високім
Манастир
- Автор: Богдан Кравців
Зелена гуща саду — і в гілок прогалині:
сіножаті, луги, дороги срібна смуга,
самотній манастир над кручею яруги,
і вранішнім рум’янцем обрії запалені.
В прогалині гілок, як у
...Сімнадцятого року
- Автор: Богдан Кравців
I
І знов — весна… Вже нарік двадцять літ
Минеться з часу, як весняним шумом,
Невтишним гулом у серця хлоп’ячі
І в вікна шкільних заль в Народнім Домі
Прорвався так негадано,
Слово
- Автор: Богдан Кравців
Руки стужавіли в змагу, окріпли карби і мозолі.
Полудень серце настиг — час достигання і жнив.
Розкоші, миру, ні тиші, ні величі-слави я прагну —
тільки снагою даруй, Господи, слово
Травень
- Автор: Богдан Кравців
Як щороку буйна повідь зелені
заливає сквери й бульвари.
Рожевіють квіттям яблунь встелені
сірі бруки, спалені з жари.
Як щороку поглядами млосними
Квітнуть вродливо очі
Майбутнє
- Автор: Богдан Кравців
Вгрузаю знов у грязь розхляпаних шляхів,
де слід людей захльостує сльота й болото,
де в обрій уп’ялись жердки трухлявих віх
і далеч загороджена хитливим плотом.
Здається: Зриви
...Остання осінь
- Автор: Богдан Кравців
“Час гоїть все!
засклеплює криваві рани,
утишує і тугу й біль,
холодним роздумом зарання
уговтує пориви смілі,
шалені зриви…
І несе
і злагоду, і тишу й мир,
життя
Карпатська Січ
- Автор: Богдан Кравців
Світлій Пам’яті Колодзінського Михайла і Коссака Зенона — Вояків Карпатської України
Чекаємо вістей од Вас… Позавчора, ще вчора,
ще вранці сьогодні — лунали етером, пливли
Барвінок
- Автор: Богдан Кравців
Коло світоньки, коло нової…
Там дівоньки вилечко в’ють.
— “Вийте, дівоньки, собі й мені…
Собі звийте з рути, з м’яти,
Мені звийте з барвіночку!”.
З весільних
Із миру тихих сіл
- Автор: Богдан Кравців
Із миру тихих сіл, де тиння й обороги,
де дим хатин курних і курява дороги,
нас туга надила, зряджала наші сни
і човни молоді в незнаний, ссяйний,
заобрійний ген світ. Нестримні,
Як птахи в далечінь
- Автор: Богдан Кравців
Як птахи в далечінь, під бурю і під громи,
від рідних зір і гнізд відбилися давно ми.
Йшли повенню вогні. І задуми й доми
згаряли нам дотла — і далі ми з дітьми,
тікали далі в світ
Сторінка 5 із 20
Чудовий! Коли поруч.....