Богдан Кравців
Кишать і клубляться темничні двори
- Автор: Богдан Кравців
Кишать і клубляться темничні двори
живлом, що сласне бурі й неспокою:
злорадним братством й молоддю палкою
й пометом всяким людської потвори.
І спільних днів і леж закон
...Тремким промінням сонця злототкані
- Автор: Богдан Кравців
Тремким промінням сонця злототкані
твій погляд, усміхи та шовк одії —
тобі ясній шлють очі молодії
і цвіти й вітер захват свій у дані.
В твоїх світлицях вільних, владна
...Вітражі ґрат
- Автор: Богдан Кравців
Вітражі ґрат — так наче в буцигарні,
гудуть перебовком глухим органи,
кадила дим сотається із грані
із двору тягнеться сопух пекарні.
Гуртами скупчилися в’язні карні —
оті,
Білим листкам оцим, ясная панно
- Автор: Богдан Кравців
Панні Нілі…
Білим листкам оцим, ясная панно,
я не довірю ніяких таїн —
і перед ними, як перед вами,
мислі сховаю мої.
Прості слова тут, неначе платочки
цвіту
Одбився я від серця
- Автор: Богдан Кравців
Одбився я від серця Твого й дому,
де юність розцвіла рум’янолиця —
і полонила дні мої в’язниця,
мої дороги в далеч невідому.
Не раз я тугу вговтую й утому,
та спогадом горить
Знечев’я березневе сонце
- Автор: Богдан Кравців
Знечев’я березневе сонце
на тьмяних шибах розцвіло
і жайвір через ґрати сипле
дзвінке, розкотисте срібло.
І сниться провесна далека
і подих піль і шум дібров —
і за
Замок загримав
- Автор: Богдан Кравців
Замок загримав, змовк — і серце зразу
забилося до чорних ґрат і криці
в холодній мороком цвілим темниці,
де стіни криють крик, і брид, й образу.
І порвані із гострого
...В’язничних дум і днів
- Автор: Богдан Кравців
В’язничних дум і днів нещадні жорна
Здавили серце вбгане у квадрати
холодних келій, де замки та ґрати, —
але людина вільна й необорна.
І з челюстів закутих ям, мов з
...Гуляють зайчики по стінах
- Автор: Богдан Кравців
Гуляють зайчики по стінах,
я ж казку соняшну сную:
То дівчина золотокоса
зіходить в келію мою.
Милуюся грудьми ясними,
цілую очі їй, уста…
І гаснуть зайчики, і
Тим, що в дорозі
- Автор: Богдан Кравців
Ой, забарився місяць у крузі…
З народної колядки
Тим, що в дорозі, місяцю ясен,
Ой, що в дорозі в ніч оцю темну,
в далекім полі одним-одніські,
як біла далеч і біле
Розцвіт
- Автор: Богдан Кравців
Гарячим, розжеврілим скерцом
Тюльпану цвіт розцвів,
Мов серце стривожене серцем,
Мов погляд юний твій.
Вже й тишу, дожиданням п’яну,
Пойняв кривавий блиск:
То полум’ям
Утиснене в холодні ржаві шпуги
- Автор: Богдан Кравців
Утиснене в холодні ржаві шпуги
і скуте серце пов’яззю зо сталі —
невговтане все рветься далі й далі
й палає лалом пориву й натуги.
І в зимних штаб і ночей чорні смуги
вплела
Паде на очі морок, глухнуть вуха
- Автор: Богдан Кравців
Паде на очі морок, глухнуть вуха —
і в келії шпитальній приостанці
сухоти в’язнів сушать, точать пранці
і крик калік причавлює ядуха.
Та в живчиках, очах і глибах
...Чекає осінь винозора
- Автор: Богдан Кравців
Чекає осінь винозора,
об багру й золота ясна:
Як грона винні в неї груди,
уста ж, мов келихи вина.
Прийду небавки і, як любку,
зустріну осінь десь в саду,
і до грудей
На Купала
- Автор: Богдан Кравців
I
То цвітом липи пахнуть вечори,
дурманять пахощами м’яти —
і в’януть нам уста з жари,
з жаги — як цвіт троянд зім’ятий.
І в млі пахучих ночей голубій,
в безтямі любого
П’яний
- Автор: Богдан Кравців
П’яний, сподіванками щасний
від тебе я пішов колись.
І ось — неждано – наді мною
в’язничні роки пронеслись.
Карбами карбували серце,
в’ялили мороком жури.
Які ж, які
Тріпочеться і рветься серце
- Автор: Богдан Кравців
Тріпочеться і рветься серце
і раниться до ґрат, як птах,
спочити прагне хоч хвилину
на захисних Твоїх руках.
Та, як прийду до Тебе, Нене,
не зажурю Тебе й на мить.
Ти не
Лелітка
- Автор: Богдан Кравців
На світлих ранків білоцвітній скатерті,
у пеленах, що прозолоть навсоння
їх ткали невсипущі мрії матері,
леліткою яснолеліє — доня.
Над нею пливом оболоки синяви —
блакить в
Вже крильми осінь
- Автор: Богдан Кравців
Вже крильми осінь має, плине,
і вже десь в золоті гаї —
і знов ячання журавлине
об ґрати вдарило мої.
Та в мене дні закуті стуга,
не вирвуся, не полину —
і тільки гостра,
Мить
- Автор: Богдан Кравців
В місті хуґою, вихром і холодом,
ніч плюскотом хлюпоче об брук —
і на мить я в затишку, що молодо
квітне щастям, теплом твоїх рук.
І за мить, як піду по дворі тими
вулицями,
Сторінка 4 із 20
Чудовий! Коли поруч.....