Богдан Кравців
Онукові
- Автор: Богдан Кравців
В руїн і розкопів країні древній
Із тьми віків шляхи в майбутнє мріють.
Там ранки задивляються рожеві
В розквітлу синь очей твоїх, Андрію.
Як і судила доля юнакові,
Про
Проводи
- Автор: Богдан Кравців
На безвість провели ми осінь мокру,
Знедужалі перетривали зими —
І хмари, що збиралися наокруг,
Попроминали прочуттями злими.
Виходим з хати знов у ранок ясен
І знову очі
Сад
- Автор: Богдан Кравців
Знялось осоння світле й вихрувате
Над зелень плеканих тобою гряд.
Кущами сонця й золотастих ватер
Здовж огорож форзитії горять.
Вривається притьмом бентежний вітер
У двері й
Ніль
- Автор: Богдан Кравців
У день народження твого у квітні
В садку твоїм косичиться весна,
Стукочуть до дверей вишневі віті,
Нарцизи заглядають до вікна.
Злинають в далеч за тобою ручки,
І погляди, й
Візія (Не раз у день)
- Автор: Богдан Кравців
Не раз у день розхристаний, пом’ятий
Негаданий прониже щем:
Знетямить пригад пахощами м’яти,
Між пучками розтертим чебрецем,
Знічев’я очі зустрічні наврочать —
І зрине в
Гречній панні
- Автор: Богдан Кравців
Недільний день народин квітне Олі —
Вродливій нашій і солодкій панні —
Рожевими пелюстками маґнолій,
Чарками чарувальними тюльпанів.
Бажанням квітне день квітневий Олі,
Щоб
Заметіль
- Автор: Богдан Кравців
Лелітну прозелень тремкої бруньки,
Квітневих вод розілляті струмки —
Мороз морозить в іскряні бурульки,
Крихкі й ламкі під приторком руки.
Знічев’я сніговії білі коні
Знялися
Манівцями
- Автор: Богдан Кравців
Розбіглися шляхи чужі й недобрі —
І грузнуть кроки в непрохідну твань
І вже випродуєм гуртом і вроздріб
Все більше із призбираних надбань.
У сутіні вечірній неозорій
Ще
Лист (Знов сипле снігом)
- Автор: Богдан Кравців
Знов сипле снігом туга невтишима —
Холодний і самотній квітень тут…
Але співає ще Твоя пташина,
Рожево так маґнолії цвітуть.
В далекім небі Хрест Південний світить,
Надвоє
Недоспів
- Автор: Богдан Кравців
Заслуханий у днів минулих музику,
У вроди недоспівану ясу,
Із чебрецем зав’язаний у вузлику
Жмуток листків записаних несу.
Із чарувань високомовних творчости,
З поривів у
Відлуння
- Автор: Богдан Кравців
Чаровані картинами прослави,
Ми справжні призабули образи:
Горять лататтям дзеркальця заплавин,
Просвічують сережками лози.
На луках золотом яскріє яскір —
Цятками сонця
Сторінка 20 із 20
Чудовий! Коли поруч.....