Богдан Кравців

Взєли шєпочки поза крисочки,
Взєли шабельки поза обельки…
Просє господа, своєго пана:
— Можний наш пане, пане Гавриле!
Гой, пусти ж ти нас й а в гор на війну!
— Я вас не пущу,

Росте в полі на могилі
Осика заклята —
Отам відьма похована…
Т. Шевченко: Відьма

Я знаю все… Усе мені відомо:
перевивати чаром людські кроки,
наводити й

І на хребтах їх проти місяця
Вилискує зловісно шерсть…
В. Свідзінський: Баляди

Накинувши наопаш сіру свиту,
никатиме понурий, вовкуватий
по застумах села і нетрях

Як ти поїдеш за тихий Дунай,
За тихий Дунай по ґречну панну —
Твоїм боярам броди покажу,
Броди покажу, мости поставлю,
Твою панночку сам перенесе,
Сам перенесу, вінка не

— Ти бачиш на сході вороних коней,
Повкриваних древніми паполомами,
Як виринають із сивого мороку?
Будуть тихо назад брести,
Будуть тебе везти…
В. Свідзінський:

Ой, вилинь, вилинь, гоголю,
Винеси літо з собою!
Із веснянки-замовляння

І сніг, і крига — та за мить на крилах
пташки нам літо винесуть із раю,
загріють землю зимну

Три роси обіб’єш,
Три криниці вип’єш,
Здійсниться наша мрія —
Станемо на вогненного змія! —
В. Свідзінський: Баляди

Колись — за семи ріками — уранці
цвіла

І розняли Ґонту на четверо, розвезли
тіло і поприбивали на середохресних шляхах…
Із примітки Т. Шевченка до “Гайдамаків”

Вогненним вихром здійметься він, гряне
з

Сяє соненько, сяє,
До землі припадає,
Так, як ми припадали,
Нивоньки дожинали.
Із волинських жнивок

Як сонце світле до землі, до поля
я — дожинавши ниви —

…і рід не приймає…
З народної пісні

Я — батько роду, пращур сивобровий,
що в сизу давнину колись умер,
і в надрах печі, як у тьмі печер,
живу — про поле дбаючи,

Щоб тебе за мною так пекло, як пече
вогонь той віск!
Щоб твоє серце за мною так топилось,
як топиться той віск!
І щоб ти мене тоді покинув, коли
знайдеш той віск!
Із

Марне слово прорік,
Пусто ніч чатував —
Дивен звір мою сіть
Потоптав, пометав.
В. Свідзінський: Баляди

З багатства слів безмірного важенне
я часом слово виберу.

Ой, раю ж, ти мій раю!
Пшеничний короваю —
З семи керниць водиця,
З семи стогів пшениця.
З надсянських весільних пісень

Зберуть муки з семи стогів пшениці,
що

Та Юрай, мати, кличе,
Та подай, матко, ключа
Одімкнути небо, випустити росу!
Із пісні-веснянки

Вчувайте, друзі, добрий заклик знову!
Прийдіть справляти радісні

Ой, я тії криженьки крильцями розжену,
Ой, я тії сніженьки ніжками потопчу!
Із пісні-веснянки

Ще тільки зазимки, та вже холонуть
осінні ранки в млі неозоримій
і

Прислухалась, примінялась і, як став, сказала…
Одспівавши, заніміла, очі протирала,
А за сю така ж другая ириця казала.
Із поеми Мих. Макаровського “Наталя або дві долі

— Пощо губим Рускую землю, самі на ся
которю імуще? а половці землю нашю
несуть роздно, і раді суть, оже межи
нами рать до нині.
Із Повісти про осліплення кн.

Запрягайте воли,
Поїдем до діброви:
Сосноньки витинати,
Копоньки підпирати!
З обжинкових пісень, зібраних Ж. Павлі

Пливтимуть ялові і літа й зими
над полем днів

А старий дід та одписує:
Ми не будем кориться,
Ой, і єсть у нас та ясне ружжя,
Ми будем борониться.
Пісня про оборону Медведівки, записана Климентом Квіткою

Не раз

Камень росте без коріння,
Вода біжить без повода,
Папороть цвіте да без цвіту.
З русальних пісень, зібраних П. Кулішем

Займеться розцвітом рясним хвилина,
заснована