Богдан Бойчук
Діалог знизу
- Автор: Богдан Бойчук
1
Я пишу,
щоб Ти прийшов до мене
стежкою рядків,
бо я тебе не знаю.
Але Ти повинен існувати,
бо в русі крови,
в костях,
в чорній підсвідомості моїй –
ячить
Кам’яний парк
- Автор: Богдан Бойчук
У ямах їх сердець – стоять камінні спогади,
що згадують про них рядами епітафій.
Живі
ціле життя ідуть до них і відвертають погляди,
а замість лиць – картки порожніх біографій.
Мандрівка тіл
- Автор: Богдан Бойчук
(так молодість)
Пливуть густіють голоси
спихаючи із губ
і задихаються від духоти пісень
дівочі усміхи на зруб
зубів.
І туга ще не ломить брів
У серці не садила рути
і
Над океаном
- Автор: Богдан Бойчук
Вітри здирали океану шкіру
і сіллю бризкало в уста,
тяжка півмісяця сокира
рубала північ на хребтах
биків, що кидались на береги.
Бубнявіла в ногах кора пісків,
мов бубон,
Нічні співи
- Автор: Богдан Бойчук
Місяць витягає з пам’яті співанки
і кладе між губи смаглявих дівчат:
ой прийди та прийди опівночі,
заплетемо руки в виноград.
Вечір затирає дівчатам зіниці,
заклина устами
Після розлуки
- Автор: Богдан Бойчук
Як засяде сутінь під ліхтарнею,
заголосить місяць в небесах,
будь для когось поконвіку гарною,
хай повз тебе старість перейде.
Подорожній
- Автор: Богдан Бойчук
Вітри заліплювали очі,
дорога корчилась в ногах,
тяжкі сліди вгрузали в темінь ночі,
намочену в дощах.
Людині, без знаків між берегами,
видовжувався світ Творця,
і віск
Прийди до мене
- Автор: Богдан Бойчук
Прийди до мене стежкою світанку,
як почуєш з нив зелені голоси,
як небо вихилить блакиті склянку,
хлюпне сонцем на твої уста
і світлом вимиє тобі зіниці –
простягни тоді
Полудне
- Автор: Богдан Бойчук
Під гарячим полуднем
поле розпухало колоссям,
жінки, облиплі потом,
гнулись на серпах
і вихиляли жбани глиняні
грудей,
грузнули в стерні.
Апокрифи весни
- Автор: Богдан Бойчук
Дерева нагнула блакить,
і стало тепліше від неба.
Ти руки в цвіту намочила
і, вимивши тіло,
в’язала
плоди.
Закільчилось в травні на скибах
поріддя дочок і синів.
Довга поема
- Автор: Богдан Бойчук
З тобою ніжно
ляже тиша ночі,
корінням в серце
заридають трави,
і каменем дозріє
чаша днів.
Тоді:
зірвеш листки
холодних слів
і зложиш
на німі
Голосіння
- Автор: Богдан Бойчук
По тобі
на постелі форма задубіла,
і я сама!
Не можу збутися
слідів твоєго тіла,
ні кинутись у наготі грудей
в веретище плачів.
Я чую:
стогони землі,
я
Вітри часу
- Автор: Богдан Бойчук
Вітри часу шумітимуть
твоїм волоссям, жінко,
мелодію зелених вечорів
і спілих літ.
Ти пристрасно тулитимеш до лона
спів сопілки,
одкривши тайну рук і ніг.
А я навік
...Мандрівка в чорну ніч
- Автор: Богдан Бойчук
Між скибами
застиглих вечорів
замовкли люди.
Ридають в темряву жінки,
без лон, без немовлят.
І нерухоміють в устах
слова,
бубнявіє язик.
І тільки нагло дре надвоє
Коротка подорож
- Автор: Богдан Бойчук
1. МІСТО Св. АВГУСТИНА
Ви там почуєте в дощах
гугняві кроки Понса де Лєона й Менендеза,
розбиті сльози серць
старих конкістадорів.
І вам
за теплий зойк
Камінь і життя
- Автор: Богдан Бойчук
В обличчя церкви
вдарила весна
і вкрила диким виноградом.
Це зелень молиться
і піснею життя
карає камінь.
Осінь
- Автор: Богдан Бойчук
Жовтими думками пахне осінь,
як листки, летять з дерев пісні:
йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі,
жовті спомини їм хлипають до ніг.
Пробудження увечері
- Автор: Богдан Бойчук
Моє обличчя
взяв
в м’які долоні вечір,
і біля рівних ніг розп’яття
я забув
порожню форму
власного буття.
Фонтан прозорих
андалюзьких співів
вмивав мої
Цикл традиційний
- Автор: Богдан Бойчук
1. Кривий танець
Вірському
на очі ніч пустила вії,
а місяць заклинав дерева і кущі;
сердиті стопи безнастанно били
у чорний барабан
землі
Усвідомлення
- Автор: Богдан Бойчук
Як дівчина
розпустить
трепет білих мушель
і поглядом постелить
дві дороги, –
ти любитимеш її за те.
І аж тоді,
коли роки нагнуться над тобою,
ти усвідомиш перший
Сторінка 7 із 9
Тунг сагурнг