Богдан Бойчук
Камінь і життя
- Автор: Богдан Бойчук
В обличчя церкви
вдарила весна
і вкрила диким виноградом.
Це зелень молиться
і піснею життя
карає камінь.
Осінь
- Автор: Богдан Бойчук
Жовтими думками пахне осінь,
як листки, летять з дерев пісні:
йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі,
жовті спомини їм хлипають до ніг.
Монолог
- Автор: Богдан Бойчук
Ми вже собі казали, Господи, усе —
в розмовах, що ростуть, мов вишні,
що вдихують корінням чорнозем
і ділять нас і ми непевні.
І ми собі казали, Господи, не раз,
що всі
Останній гість
- Автор: Богдан Бойчук
Об вікна
б’є
косою
ніч.
Поблідли стіни.
Люди душать
блимаючі душі
свіч.
І впало
на білизну призьби
голосіння дів.
Бо чують, як іде,
бо чують
Причастя
- Автор: Богдан Бойчук
В сирій землі
померкло світло.
Минають дні
з закутаними лицями
і не торкають
моченою в оцті губкою
уста.
Стіни тужать
в порожнечу,
де з ніким їсти хліб,
ні
Прощання з пальмою
- Автор: Богдан Бойчук
1
У чаші двох долонь
вливається прохолодь пальми.
Тіло п’є з гілок
зелений відпочинок.
Старий, що вірності доріг
віддав себе,
повільно переходить в
Пробудження увечері
- Автор: Богдан Бойчук
Моє обличчя
взяв
в м’які долоні вечір,
і біля рівних ніг розп’яття
я забув
порожню форму
власного буття.
Фонтан прозорих
андалюзьких співів
вмивав мої
Цикл традиційний
- Автор: Богдан Бойчук
1. Кривий танець
Вірському
на очі ніч пустила вії,
а місяць заклинав дерева і кущі;
сердиті стопи безнастанно били
у чорний барабан
землі
Усвідомлення
- Автор: Богдан Бойчук
Як дівчина
розпустить
трепет білих мушель
і поглядом постелить
дві дороги, –
ти любитимеш її за те.
І аж тоді,
коли роки нагнуться над тобою,
ти усвідомиш перший
Stony Wold санаторія
- Автор: Богдан Бойчук
Ґранітний стогін вітру,
зелений шум Адірандакс,
хлипання озер —
вриваються
розіпнутим вікном
і тонуть в білому житті
між білими ліжками,
де білі люди
носять тиху
Десь суть була
- Автор: Богдан Бойчук
Десь суть була,
осталися одгадки,
десь дім стояв,
та як його знайти?
Мій шлях
неждано виховзнув
з-під ніг
піском розлився
в безконечність.
Я йшов
і по
Червоні рожі
- Автор: Богдан Бойчук
Назовні
дозріває ніч,
ятріє рожами,
згоряє запахом
у ранок.
Червона рожа
кожного
згоряє.
І залишається непроминання,
без життя.
Вечірня
- Автор: Богдан Бойчук
Під деревами –
вечір.
Сонце кидає в вікно
останні мідяки,
які зникають
між смуглявістю
твоїх колін.
В кімнаті:
тільки ми.
Вірність
- Автор: Богдан Бойчук
По стовчених колінами ліжках,
по перелитих чашах,
по стисках зимних, як гадюки, рук –
ти повернулася до мене, принесла
у серці, як у дзбані, сльози
і тиху вірність
на
Сторінка 9 із 9
Тунг сагурнг