Богдан Бойчук
Прийди до мене
- Автор: Богдан Бойчук
Прийди до мене стежкою світанку,
як почуєш з нив зелені голоси,
як небо вихилить блакиті склянку,
хлюпне сонцем на твої уста
і світлом вимиє тобі зіниці –
простягни тоді
Полудне
- Автор: Богдан Бойчук
Під гарячим полуднем
поле розпухало колоссям,
жінки, облиплі потом,
гнулись на серпах
і вихиляли жбани глиняні
грудей,
грузнули в стерні.
Процесія
- Автор: Богдан Бойчук
Ю. Соловієві
Повільно пропихалися крізь ніч,
підносячи скелет над головами.
А темрява текла з очиць,
і терпли суголовні ями.
Вилазили по одному з землі,
з-під
Апокрифи весни
- Автор: Богдан Бойчук
Дерева нагнула блакить,
і стало тепліше від неба.
Ти руки в цвіту намочила
і, вимивши тіло,
в’язала
плоди.
Закільчилось в травні на скибах
поріддя дочок і синів.
Довга поема
- Автор: Богдан Бойчук
З тобою ніжно
ляже тиша ночі,
корінням в серце
заридають трави,
і каменем дозріє
чаша днів.
Тоді:
зірвеш листки
холодних слів
і зложиш
на німі
Голосіння
- Автор: Богдан Бойчук
По тобі
на постелі форма задубіла,
і я сама!
Не можу збутися
слідів твоєго тіла,
ні кинутись у наготі грудей
в веретище плачів.
Я чую:
стогони землі,
я
Вітри часу
- Автор: Богдан Бойчук
Вітри часу шумітимуть
твоїм волоссям, жінко,
мелодію зелених вечорів
і спілих літ.
Ти пристрасно тулитимеш до лона
спів сопілки,
одкривши тайну рук і ніг.
А я навік
...Звичайні монологи
- Автор: Богдан Бойчук
Я хочу задзвонити вам в серця,
я молодий!
А дівчина моя,
немов забризкана в очах
блакиттю
а я стара, стара,
виплесло мене з русла ріки,
безоднею запалися уста…
Я
Думки про дощ
- Автор: Богдан Бойчук
Дощ – це дівчина,
що чеше в присмерк
мокрі коси.
Тоді приємно бути з нею
одинокому.
Мандрівка в чорну ніч
- Автор: Богдан Бойчук
Між скибами
застиглих вечорів
замовкли люди.
Ридають в темряву жінки,
без лон, без немовлят.
І нерухоміють в устах
слова,
бубнявіє язик.
І тільки нагло дре надвоє
Коротка подорож
- Автор: Богдан Бойчук
1. МІСТО Св. АВГУСТИНА
Ви там почуєте в дощах
гугняві кроки Понса де Лєона й Менендеза,
розбиті сльози серць
старих конкістадорів.
І вам
за теплий зойк
Камінь і життя
- Автор: Богдан Бойчук
В обличчя церкви
вдарила весна
і вкрила диким виноградом.
Це зелень молиться
і піснею життя
карає камінь.
Осінь
- Автор: Богдан Бойчук
Жовтими думками пахне осінь,
як листки, летять з дерев пісні:
йдуть жінки – грудьми напроти вітру – босі,
жовті спомини їм хлипають до ніг.
Монолог
- Автор: Богдан Бойчук
Ми вже собі казали, Господи, усе —
в розмовах, що ростуть, мов вишні,
що вдихують корінням чорнозем
і ділять нас і ми непевні.
І ми собі казали, Господи, не раз,
що всі
Останній гість
- Автор: Богдан Бойчук
Об вікна
б’є
косою
ніч.
Поблідли стіни.
Люди душать
блимаючі душі
свіч.
І впало
на білизну призьби
голосіння дів.
Бо чують, як іде,
бо чують
Пробудження увечері
- Автор: Богдан Бойчук
Моє обличчя
взяв
в м’які долоні вечір,
і біля рівних ніг розп’яття
я забув
порожню форму
власного буття.
Фонтан прозорих
андалюзьких співів
вмивав мої
Цикл традиційний
- Автор: Богдан Бойчук
1. Кривий танець
Вірському
на очі ніч пустила вії,
а місяць заклинав дерева і кущі;
сердиті стопи безнастанно били
у чорний барабан
землі
Усвідомлення
- Автор: Богдан Бойчук
Як дівчина
розпустить
трепет білих мушель
і поглядом постелить
дві дороги, –
ти любитимеш її за те.
І аж тоді,
коли роки нагнуться над тобою,
ти усвідомиш перший
Stony Wold санаторія
- Автор: Богдан Бойчук
Ґранітний стогін вітру,
зелений шум Адірандакс,
хлипання озер —
вриваються
розіпнутим вікном
і тонуть в білому житті
між білими ліжками,
де білі люди
носять тиху
Десь суть була
- Автор: Богдан Бойчук
Десь суть була,
осталися одгадки,
десь дім стояв,
та як його знайти?
Мій шлях
неждано виховзнув
з-під ніг
піском розлився
в безконечність.
Я йшов
і по
Сторінка 8 із 9
Тунг сагурнг