Вірші

Невід рибак розстилав над краєм студеного моря,
Хлопчик йому помагав. Отроче, батька покинь!
Інші мережі тебе дожидають і клопоти інші:
Будеш уми уловлять, будеш царям помічник.

Трубою хобот слон тримає,
Та чи трубити — сам не знає.
— Чого це так — мені цікаво.
— А то його приватна справа!

Не заздри іншому, щодня веселий будь!
Забудь усе, що в нас добром і злом зовуть!
Тримайся келиха і локона коханки,
Бо й не зоглядишся, як дні твої минуть!

О небо! В злигоднях повинне тільки ти,
Старе вмістилище ненависті і мсти!
А ти, о земле, ти… Якби в тобі копнути,
Які б коштовності вдалося віднайти!

Дует

Дякувати Богові –
досі в силі договір,
проміж нами рівний паритет.
Хоч не за́вжди радує
“на́впіл, а не на́двоє”,
але в нас дует, а не квартет.

Те, що вдвох не...

І знов проклятий сумнів мій
Ятрить розчахнуто і терпко:
В раю не має жити змій!
Якщо там змій – то це вже пекло!..
То він, підступний як завжди,
Нетямних ловить на...

Не питайтеся: де?
Не цікавтесь: коли?
Як не в нашім, — в якім регіоні? —
Власні ярма свої вихваляли воли,
Хомутами пишалися коні.
Там баран сам себе поганяв на базар,
Ще й...

Стали діти у кільце.
В кожного в руках яйце.
Марті випало на славу
розпочати цю забаву,
дуже милу, престару
великодню гру.
Ходить дівчина кільцем
і постукує яйцем…
Що...

Помирають поети –
Невпізнані генії
О лихій, о глухій опівнічній годині,
А в серцях у поетів конають в агонії
І не можуть сконати пісні лебедині…
Лиш затим на...

Сиджу на покуті святім, умиротворений,
під осіянними іконами, під омофором,
і, мов дітвак,
молюсь на трійцю соняхів,
які прийшли в мій дім з полів Луганщини,
з...

«Ти мій, – ледь чутно шепотіла, –
Ти мій навіки й на віки.
Обсипались на твоє тіло
Мого кохання пелюстки.
Я виросла з твоєї плоті.
Мої плоди – твої плоди.
І в кожному моєму...

Ні, не всі донбасівці – ковбасівці,
І не всі луганці є поганцями –
Є ще патріоти у Дебальцевім –
Вузловій і визначальній станції.

Є ще козарлюги у Стаханові,
Гайдамаки водять...

Пам’яті Григора Тютюнника

Озивається до гори гора,
До зорі – зоря,
До ріки – ріка,
Не озветься лиш голос Григора,
Не підніметься лиш його рука…
До душі – душа,
До...

До всього маю
Ще дванадцять справ:
Готую на Різдво
Дванадцять страв.
І кожна страва
Має смисл і знак,
Свій особливий
Небуденний смак…

Дванадцяти апостолам...

Невже мене не кличе з далини,
з надій — з коханого серпанку?
Як лілії, до серця пригорни
долоні! вихори спитають.

Усе про тебе любо крильми віє
рожеве сонце при...

Чи то життя: що ласки дзвін розквітлий
вітрам навік відколихає.
І не моїх грудей солодкі діти —
відтіль, де забуття немає.

І зве крізь кров ласкаве нетерпіння
зустріти знов...

Не знаю вже, чи ніби листом красне
та тихе деревце, зустріну —
тебе, коли крізь ліс і небо гасне,
як грядка без стрункого крину.

Не знаю, чи під крилля хмарне прийдеш,
де...

— Хто це гарно так співав?
— Ми із татом, брате!
— Ну, а хто невлад пищав?
— То, напевно, тато…

Далі читайте вірш – Провалився по коліна

З глибин руїни і пустелі,
З долини смутку і плачу
В краї надзоряні, веселі
На крилах пісень і я лечу.

Думками лину над землею.
Мені так тісно на землі!
А разом з піснею...

Прекрасній половині він допік:
Любов’ю день і ніч душа палала.
Від дев’ятьох жінок успішно втік,
Десята ж — смерть —
сердегу наздогнала.