Вірші

Страшно вовчику в ліску‚
Тож і виє лячно: – У-у-у…
Каже зайчик вовчику:
– Заспокойся‚ хлопчику!
Доки я живу у лісі‚
Ти нікого тут не бійся!

Якщо мої гуморески
Підряд прочитати,
Стає ясно, що в них діють
Гнати та Кіндрати.
А якщо я замість Гната
Згадаю Ісака,
Зразу чую: – Бач, до чого
Дописавсь, писака!...

Блакитні бухти береги
І смілість падаючих скель —
Як простяглася навкруги
Ця моря синього пастель.

Хтось плями легко розкладав
Рукою дивного стиліста
І колір синій...

Розмовля онук маленький з дідусем Семеном.
— А я знаю, а я знаю! Ви були спортсменом.
— Та від кого ж ти дізнався,
— Від бабусі діду.
Я підслухав, як бабуся казала сусіду,
Що ви...

Цю пишну піалу, що сяяла, як жар,
Розбито й кинуто… Минатимеш базар —
Під ноги поглядай, не наступай на неї:
З піал голів людських її зліпив гончар.

Коли то на трьох темних вістрях кровію сплив світ
і дерево пізнало свій закон,
тоді настала тиша й не було вже голубів.

Язвіло небо ямами, сліпе, без голубих своїх очей....

Я добре знаю, ти пішла б
На поклик мій,
Та я мовчу, бо я – твій раб,
Слуга німий.

Поклич мене сама, поклич,
Поклич сама,
Тоді візьму я в руки бич
Теж...

Здавалось, давно вже покінчено з культом…
Так ні: залишилась від культу культя!
Сидить хтось незримий за пультом –
“Покращує” наше життя.

Немов зійшла з картини Тіціана
пробуджена неспокоєм Венера,
яскраве плаття одягла
й по місту
пішла блукати вечором погожим.

Хто зустрічав,
той зрозуміє,
чому
не...

Поема

1
Буває, нами володіє
Не хід планет, а звук легкий.
Завваж: якби не ця подія [1],
Світ був би зовсім не такий.

Кого історія впечата
В свої скрижалі — хто це...

Мужик із Мануї, повільний і смаглявий,
З дитинства ніжного колисаний селом,
Звеличив кий, і плуг, і мідяний шолом,
І знявся до вершин нечуваної слави,

Бо крізь огонь і дим...

Небожителі? Що ви!
“Скоромне” вживають,
В рай чи пекло – не вірять.
Атеїсти по суті,
Хоч земної прописки, буває, не мають,
Та гріхами земними до тверді прикуті.
Прометеї? Та...

Є мова у запеклих ворогів,
У добрих приятелів, щирих друзів.
І ніжна — як у пари голубів.
І та — яку творцям приносить Муза.

І є співзвучних душ безслівна мова —
Двох рідних...

В мелодії нота, як буква у слові.
Мелодія в пісні, як слово в рядку.
А пісня алмазом виблискує в мові,
А мова у музиці – травнем в садку.

Лісні, як і люди, сміються і...

Там снігу ще й снігу на цілий світ,
де гуси летіли-летіли – і впали.
Там подих Ваш перший і перший Ваш слід
уперто шукає пам’ять.

Наказую гнівно: хутчій ходім
дорогами...