Вірші

«Туман яром, туман…»
А долини
Вже немає в тумані!
Забудована, замордована,
Роздолинена й обездолена,
Обезрічена й геть скалічена,
Обезтравлена й...

Важкі киреї, золоті
далматики та оловіри,
і княжі корзна, і щити,
ножі, списи, мечі, сокири.

Ковтки, підвіски. Барми й гривни.
І соболі, білиці й куни.
І згуки рогу...

Хилились стязі, пнулись вгору
і хвилювали, як ковиль.
Усе зловісніш і суворіш
темніли черню корогви.

Світ хижим птахом, звірем кидавсь,
стріл гнало чорно, яко тьми,
а обіч...

Серед піль тече Оріль –
Голуба стежина,
В узбережжі в’ється хміль
І цвіте ожина.
Низка сіл по берегах
Серцю до вподоби,
І пасуться скрізь в лугах
Череди худоби.
До...

Телефонуєш – мов із того світу…
Я вже й забув про те, що ти – була,
Що ти – цвіла в ту весну розмаїту,
Цвіла для когось – виклично цвіла
І безсоромно! Я ж у білій кроні
Притулку...

В античну лірику закоханий давно.
Перечитав Сафо, Проперція, Тібулла.
П’янили вірші, мов старе, як світ, вино,
Але душа, сп’янівши, завше чула
В них подив сьогодення.
Давній...

Сонетна форма й справді затісна
Для почуттів сучасного поета.
Одначе, не освоївши сонета,
Поет смаку мистецтва не спізна.

Творить сонет – приборкувать коня,
Що ні вудил не...

Неквапливо, з чуттям ще не оспалим,
Буденних відкараскавшись борінь,
На ватрані вечірнім вогник палим,
В гарячу задивляємось жарінь.

Зринають іскрами згадки у сутінь,
У невидь...

Коло світоньки, коло нової…
Там дівоньки вилечко в’ють.
— “Вийте, дівоньки, собі й мені…
Собі звийте з рути, з м’яти,
Мені звийте з барвіночку!”.
З весільних пісень

На...

В скрині океанній, при напастях,
з глибини зроста — видніти…
барвник дару! тлінню не розпався,
як сліди хатинок димні.
Вигранить причілки в ранній просвіт,
ніби з снів, нічна...

Галузками, ніби знак розп’яття,
при безодні біля бурі —
полоня ялина, в хмари взята
від поляни: день пробути;

зверху звід Софії в неогляддя
голубіє, звівши люстру...

Вино з травинок буря поколише
і, в ниті гобелен, роздрібнить.
А хижі крила вбризка голубіше,
веселки полюбивши рибні.

Одвіку птиці прип’яті при палях
промінного порядку:...

На полі чайка вдосвіта спіткає
півсонний соняшник з росою;
так море зводить голубіння ткане
до сходу — стрічею світкою.

Від ночі погойдає човен з кругу,
на берег крила в піні...

Відкіль: мов кондорами князювала
спокуса, зверх новин припливна?
Мов — цвинтарна, докинувшись, навала
промовила з морського лиха.
А нетерпляча думка в дожиданні:
до правди, що...

Без тебе, очі любі! вже не буде
ні іскри усміху з глибин,
де до прибою ні чаїнка чудо
не буде голубе любить.
Я все до білоустих лілій кликав,
що сурмлять аж перед...

Це знов при сутінку з вершини
в куток камінний самоти:
ти наче в зірці станула шипшинній —
мені до серця процвісти.

Не на Великдень райдужна росина
горіла сергою...

Хоч ви, сторожа привида, промовте,
ви — скрипок стрій і все дивинне.
А серце ранено! подзвіння жовте
півзіркою від гілки лине.
Оцвітані жезли, і в сні музичні,
і горлиці...

Чук-чук-чукечки, —
Ніженьки чукали,
Чукали на припічку,
На печі.

Лясь-лясь-лясоньки —
Рученьки ляскали,
Виліпили з тістечка...

Літають ластівки. Диви,
Так розлітались, що аж вітер
Заколихав довкола віти
Та гривки першої трави,
І синьо робиться над світом,
І синьо світяться стави.
Вточило небо...

Такі надії: плюскотлива пряжа
на океановім піску.
І спомин — берег, і чуття приляже
у смугу з мушлями вузьку.

Та тільки слід ноги твоєї синій
сипучу мертвоту...