Вірші

Ким ти зріс – чи явором, чи буком,
Може, кленом з зіркою на шапці,
Друже мій, похований за Бугом
Разом з кулеметом у тачанці?

Бомба з неба… Прилетіли коні,
Зранені осколками,...

Високе небо. Барвінкова блакить.
Із пристані ваш прямовисний погляд
Занурився у скло лагідне моря.
Лише горбочки невеличкі коливкої води,
Перебігаючи й ковзаючись місцями,
То...

Жила сосна, росла сосна.
Турбот не відала вона.
Над нею, срібні і легкі,
горіли радісно зірки.

Зіркам позаздрила сосна,
і сумно мовила вона:
— Отак би жить! І так...

Ми прийшли до кошового,
Кажем: волю нам вволи;
Гей, немає ж в нас нічого,
Бо що й мали — пропили!

Загула козацька рада:
Батько волю нам вволив,
Й колихнулася...

Мене спокушають померлих образи
Я люблю всіх суворих
Я люблю вас що зникли в поросі
Ви в моїх тугах хорих

Кісткам я даю загублені форми
Одягаю в прозорий стрій
Я люблю...

Повіяв вітер, крильми лопоче,
Термосить гілля, дме просто в очі.
Пташки сховались, дерева гнуться,
Блискавки в небі як змії в'ються.
Громи гуркочуть, йде гук горою,
Вирують...

Був собі пес – рудий увесь,
Хвоста не мав, На трьох стрибав,
Гав!

Був собі кіт, рудий воркіт,
На стрісі спав, мишей ганяв,
Няв!

Був і цапок, рудий бочок,
Вгору...

Ніхто не знав, чого степи шуміли,
Чому могили сонні потряслись,
Чому поля від крови червоніли,
Чого серця від жовчі зайнялись!

Ніхто не йшов провідаться загонів,
Чому на них...

Ой нависли мої мисли,
Як ті хмари на весні,
Напиши-но що, дівчино,
Напиши-но що мені!

Коби крила, Стефцю мила,
Я летівби геть що день
До схід-сонця край віконця...

Кіт-воркіт
по хаті ходить,
кошеняток
слідом водить,
через вуса промовляє,
уму-розуму навчає:
— Вчіться гарно,
любі діти,
муркотіти-воркотіти:
хай почують...

Двадцять років без перерви
Лікував я власні нерви.
Біля мене через нерви
Лікарі, як мухи, мерли.

Як любовно,
Невимовно
До колиски
Сипле блиски
Місяць легко затуманений!
Мов червонці,
На віконці,
На узорі
Грають зорі,
Бісер сиплячи розпалений.

Спи ж,...

Любий, милий!
Нам платили
За високі дивні речі,
За сердечний пал кохання
Гострим сміхом ворожнечі,
Болем зла і катування.

Люба, мила!
Дика сила
Нас ніколи не...

З ким я серце розділю,
Де так палко забриніли
Перші думи, перші сили,
Де я знову спопелю
Перші витворені чари,
Що руїни освітили
Ясним сонцем із-за хмари?

Чую, чую в...

Вам не вилізти вік із-за ґрат,
Голосні українські поети,
Коли будете в дула гармат
Заряжати словесні ракети.

Немаш труднійших в світі ремесл над сніцарства,
а другеє вп’ять трудні также і слюсарства.
Сніцарі бо церковний деісус одрізають,
а слюсарі рознії теж штуки работають.
І сніцар в...

Розтали вже слова останні
– (той дим розтання на пероні)…
Свічки червонії каштани
до сонця палять; чути: дзвонять
в селі далекому за лугом —
там дівчина-весна задумна
іде,...

Ідуть селяни в темні далі босі.
…………………………………
… біліють коси матерів, –
ридають неньки разом із вітрами
і руки простягають над степами
до брам високих городів....

Два рабини на коршомці
Зашабашували,
Одправили борухати,
За стіл посідали.
На кождому лапсардаки,
Шапка шабашкова,
Сидять собі коло столу,
Жоден — ані слова.
Аж...

1
Не знаєш ти горя,
Не відаєш жалю, —
Щасливий ти, дядьку
Прохоре-ковалю!

Заліза пудами
І начиння маєш,
Сядеш у світлиці —
Думоньку гадаєш.

І гадаєш...