Вірші

Чорне хмарище суне повагом,
Заступає світ, стеле темряву;
Розпанахалось, завихрилося,
Мов страховище з пекла зрушене,
Огорта навкруг землю крилами…
Оперезане скрізь...

Синь бездонна,
ще й грозою
прополоскана.
Дзвони, дзвони,
гул — рікою…
…з підголосками.
Тільки-тільки-но озветься
дзвін церковний,
будить щем солодкий в серці...

Враження дитинства – ясновесні!
Слів краса! Звідкіль іде вона?
Наче загадки якісь чудесні:
рідна мова – дивна дивина!

Вперше у житті штанці крамні
хлопцеві придбали у Ромні....

Душа — загреби,
око — заздренне:
чого є в тебе й
немає в мене?!
Це винуватий ти, миловидний,
що я негарний.
Ти винуватий, талановитий,
що я — бездарний…
Це чорна...

Давненько вже в директорах
Сидить Ілля Родак.
Очолює «Райкооптах»
Чи то «Райкудкудак».
Про штат піклується Родак,
Недосипа ночей.
У штат приймається не всяк
— Подай...

Я народився в степу золотому
в ніченьку темну болиголову.
Мати хороша була подорожниця,
пісень нашептала в голову:
будеш зростати ходячи по людях…
Щастя спізнавати одиноке...

Моїй дружині

1

На Колимі, де урвища і скелі
Змагаються з потугою вітрів,
Я так тебе негадане уздрів,
Як подорожній — річку у пустелі.

І посвітліли темні...

І хто він, хто він?
Хоч почервонів би,
У ярма в’язи пхає доброхіть.
Не віл, а раб, що протягом століть
Несе ті ярма з легкістю, як німби.
Ні сорому, ні болю. Каяття
Йому...

Вже на єдвабі неба осінь
Гаптує золотом лазур,
Вже воздух диха у знемозі
Передчуттям музики бур.

На вирізьблені крайобрази
З каміння, золота і скла
Журливо-жалібно...

Це відчути, вчитатись в це треба,
Розчинитись єством в цім сенсі:
Illusrissimus Dominis Mazepa
Dux Cohortis Zaporoviensis.

Срібна чуприна, чоло пророче,
Ні, не порожній зір...

Уста не вимовлять молитви,
Уста забули молитви —
У безумі сліпої битви
Губився тихий голос Твій.

В льохах оглухлих чрезвичайок,
У сніговіях Соловок
Минали судорги відчаю...

Половіє тиша в веснянім житі.
Обізвешся — і з слова живого
вилетить жайворон…

У брилі мармуру із прожилками нервів
живе мій дух. Уранці, вдень і ввечері,
узявши в руки молоток сліпий,
я оббиваю мармур, а сліпим різцем
намацую небачене й незриме. Облітають...

Моря — зелене та блакитне.
Зелене в обріях стоїть.
Блакитне над зеленим квітне,
іскриться і палахкотить.

Зелене — жайворонком сяє,
смарагдом ллється і кипить,
і наслухає,...

Опали з яблунь визрілі слова,
і з груш слова дозрілі теж опали.
І поля недоорана глава
натхнення, як метелиці, заждалась.
Епітети пожовкли — біля тину
клубки рудого полум’я...

I
Двинулись з місця лучники
Різким, а певним кроком,
І далі знак десятники,
Пливуть ряди потоком.

І застогнали вулиці,
Як пуща серед бурі, –
Пливуть закуті в сталь...

День йде по ночі, а осінь по літі,
І переміні тій кінця немає.
В кожній хвилині хтось родиться в світі,
В кожній хвилині хтось в світі конає.

В тій хаті чути перший плач...

Ані слова! Ні одного слова!
Втихла пісня. Пірвалися струни.
Положили надію до труни,
А була вона така чудова…
Будь здорова!

Доокола спокій, наче в гробі.
Сонце згасло,...

Густа імла на світ лягла,
Пусті поля встелила.
Цілий простір, з землі до зір,
У море замінила.

Глядиш — дарма! Нічо нема,
Лиш сірі зимні хвилі,
Пожовклий лист, і вітру...

Широкий, рівний шлях
В пустий простір біжить,
Тополі по боках,
І вітер в них шумить:
Шу-гу! Шу-гу!

Мандрую сам. Куди?
Нікого не стріну,
Згубилися сліди
У рідну...