Вірші

В нас ялинка лісова,
Молода, хороша
І її всю покрива
Срібляна пороша.
Під ялинку лісову
Вати ми поклали,
Нарядили, як живу,
Іграшками вбрали.
— Ну й веселі ж...

Ніяк не вгамує
Бабуся хлопчину:
Малий репетує
Вже цілу годину.

Та раптом стихає
Той крик голосний…
Бабуся зітхає:
— Засне, мій малий!

А з ліжка хлопчина:
—...

Ще ночі мла не зворухнула крил,
Щоб степові покинути долини,
І спить у млі далекий ряд могил —
Сумних слідів минулої години.

Широкий степ, за ніч набравшись сил,
Ще твердо...

О, скільки ж круків кружеляло,
А надто — із дводзьобим жалом!
Підхмарним клекітливим валом
Та по моїй землі.

Жахаюся, як не зламали
Тополеньку в імлі?
О, скільки ж круків...

Рік тридцять третій сунеться:
Спогадів кіноекран…
Славгород. Мертва вулиця.
Душно. Калюжі. Бур’ян.

«Щастя!» — в кремлівськім зведенні.
Мор поголовний — щодень…
Батько мій...

Надворі сонце і весна…
А тут – між полиць книгозбірні —
Засіли сутінки вечірні,
І в сизих сутінках – вона…

Під бюстом марксовим – софа
(Empire із панського...

У ставку
Гуськом
Стоять
Гусенята
Й гуска.
Гусенята
Плюскотять,
Гуска
Носом
Плюска.

І довго шукав я живущої води,
Аж повісила мені дуплината верба:
“Живої води нема на землі,
А як зугарний дійти, поспитай у сонця”.

І я знайшов неходжені дороги,
Передався за...

Довіку б тут,
На полі юності моєї,
На сугорбі, стояти самотою
І бачити круг себе тільки ніч,
Надихану земною теплотою!
Але стояти не живому
І не бездумному, а так,
Як...

— Ну, що за піаніно
Купив татусь мені
У мами грає вірно,
А ось у мене — ні.

Ось будова.
Ось паркан.
Ось і дірка в нім —
Поглянь,
Як могутньо і невтомно
Тут працює кран підйомний.

Підніма на верхотуру
І бетон, і арматуру,
Дошки, щебінь і...

Гув
автобус,
їхав-їхав,
то під гору,
то — униз…
Захлинались охи сміхом,
бо автобус в гори віз!
Зупинились там, де треба,
біля табору якраз,—
сосни тут ростуть до...

Їм північні вітри гудуть,
Їм сніги замітають путь,
А вони ідуть без упину,
А вони без спочину йдуть.

Їм шати залляла кров,
На шмати — їх корогов,
Та кожен, кожен із...

Людська мудрість торкнула б місяця
Якби скласти книжки на стос,
Та безмірно над нею виситься,
Та над всім воздвигся Христос.

Від розстрілу — розтління атому
В лютім сяйві...

Не лише міста і села,
Людські села і міста,
Облетіла вість весела
Про сповитого Христа.

Скрізь пронеслася по світі,
Скрізь той вітер пролетів…
Як рокочуть...

Буває мить, коли душа натхненна
зриває з Часу завій незнання:
усе, чого шукаєш навмання,
з’являється, як візія священна…

Лови цю мить і куй в суцільні звена
закон всеєдності...

До дев’ятнадцятого повернувши року,
у той шпиталь страшний в подільській балці,
згадав тебе я, сестро синьоока,
чуже дівча з непізнаного Пфальцю.

Листопад мороком важким...

Цілую, кохана, тебе золотую,
а іншої постать стоїть перед мною:
я в тобі кохаю другую.

В очах твоїх — іншої бачу я очі,
і другої погляд і другої ніжність
маняться мені серед...

Упіймали ляхи козака Панібрата
(Відлучився провідати дівчину Галю)
Й репетують щосили: — Скарати схизмата!
Посадити на палю! Посадити на палю!

— Що ж, я згоден, — говорить козак...

Є філософія своя
У тих, що часто гнуть хребти:
— Спочатку ти скажи, хто я,
А потім я скажу, хто ти…