Звичайні
Ні, я не дорожу бурхливим раюванням
- Автор: Олександр Пушкін
Ні, я не дорожу бурхливим раюванням,
Чуттєвим захватом, безумством і паланням,
Вакханки стогоном, шаленством юних втіх,
Коли, немов змія, в’ючись в руках моїх,
Шаленством пестощів
Ніч
- Автор: Олександр Пушкін
Мій голос, що тобі несе мої благання,
Тривожить ночі пізньої мовчання.
Край ліжка свічечка на відстані руки
Горить. Мої слова, складаючись в рядки,
Течуть немов струмки, що
Стоять віки незрушно
- Автор: Генріх Гейне
Стоять віки незрушно
В височині зірки,
I тужно споглядають
Одна одну віки.
Вони говорять, — мова
В них гарна і проста;
Але з філологів жоден
Її не прочита.
Я
...Філістери гарно вбрані
- Автор: Генріх Гейне
Філістери гарно вбрані
По полях, лісах гуляють,
Раді, скачуть, мов телята,
Літо краснеє вітають.
Погляд їх блищить, – дивують:
“Як цвіте все романтично!”
Довгі вуха
Соловей і троянда
- Автор: Олександр Пушкін
В безмовності садів, у вогкій млі ночей,
Співає навесні троянді соловей.
Троянді й байдуже, вона й не помічає,
І під кохання гімн колишеться й дрімає.
І ти співаєш так на славу
Зимова дорога
- Автор: Олександр Пушкін
Крізь посивілі тумани
Місяць, зблідлий на лиці,
На зажурені поляни
Кида журні промінці.
По дорозі в даль безкраю
Тройка в заметі летить,
Однозвукий дзвоник грає,
То
Ти скажи мені, кохана
- Автор: Генріх Гейне
Ти скажи мені, кохана:
Чи не мрія ти ясна,
Що співцеві в літню днину
В думці сміливій зрина?
Але ні! уста такії,
Очі любі, чарівні,
Сюю гарну, милу вроду, –
Їх
Всі за чаєм сиділи
- Автор: Генріх Гейне
Всі за чаєм сиділи й розмову
Про любов між собою вели.
Естетичні були всі панове,
Панії надто чулі були.
“Розумію – кохать платонічно!” –
Мовив радця, страшний, як
Бог сну поніс мене у замок
- Автор: Генріх Гейне
Бог сну поніс мене у замок десь заклятий,
Там душні пахощі і світочі ясні,
Людей там хвилі, гурт швидкий, строкатий,
Мов лабіринти – ходники тісні.
Шукають всі дверей, щоб вийти з
В гаю шумить вітер осінній
- Автор: Генріх Гейне
В гаю шумить вітер осінній,
Так холодно, вогко вночі…
Я їду самотній по лісі,
Закутаний, в темнім плащі.
Як швидко я їду, так швидко
Вперед моя думка летить,
Туди вона
В розкішній красі таємничій
- Автор: Генріх Гейне
В розкішній красі таємничій
Сіяє кохання моє
І тихої літньої ночі
Страшні, дивні мрії снує:
“В заклятім саду походжають
Коханці смутні, самотні;
Тремтить ясний місяць
В темному житті моєму
- Автор: Генріх Гейне
В темному житті моєму
Сяяв образ чарівний.
Згас давно той милий образ —
Темна ніч в душі моїй.
Якщо поночі сидіти
Дітям трапиться малим,
Переляк свій розганяють
Діти
Вечірні промені ясні
- Автор: Генріх Гейне
Вечірні промені ясні
По хвилях миготіли,
Біля хатини самотні,
Мовчазні ми сиділи.
Все море вкрили тумани,
Вгорі чайки кружляли;
А сльози милої дрібні
З очей на руки
Хотів би я в слово єдине
- Автор: Генріх Гейне
Хотів би я в слово єдине
Вмістити всю душу смутну.
Віддать його вільному вітру —
Нехай би одніс вдалину.
Нехай би печаль в отім слові
До тебе моя попливла,
Щоб ти її
Цілуй, а не клянись мені
- Автор: Генріх Гейне
Цілуй, а не клянись мені!
Не вірю я в слова зрадні!
Слова солодкі, – та хотів
Я б поцілунків замість слів:
Я маю їх, то й вірю їм;
А слово?.. слово – порох,
Не серджусь, ні
- Автор: Генріх Гейне
Не серджусь, ні,
Нехай болить мені.
Хоч звідав я страшне:
Ти зрадила мене.
Не серджусь я,
Не серджусь я.
Мов діамант краса твоя сія,
Та в серці – ніч, не блисне й
Він поміж нами жив…
- Автор: Олександр Пушкін
Він поміж нами жив,
Між племені йому чужого; злості
В душі своїй до нас не мав, і ми
Його любили. Мирний і уважний.
Він навіщав розмови наші. З ним
Ділились ми надіями
Равлик
- Автор: Ян Бжехва
— Випни, равлику мій, ріжки!
Дам тобі я сиру трішки!
Каже равлик правду щиру:
— Я не їм ніколи сиру.
— Випни ріжки потихеньку,
Дам тобі ще й маку жменьку!
Равлик з люті
...Жук
- Автор: Ян Бжехва
В дім корівці божій жук
Стукотів раз: тук,тук,тук!
Зацікавило панянку:
“Що тут жук шукає зранку?”
Жук став коником стрибати,
Капелюх свій зняв крислатий,
Каже: “Ой,
На островах Бергамутах
- Автор: Ян Бжехва
На островах, на Бергамутах,
Є сто котів, у капці взутих.
І хтось там бачив, як осла
Мурашка на собі несла.
Там яблука ростуть на дубі
І кожне — в соболевій шубі.
А
Сторінка 19 із 626
Чудовий! Коли поруч.....