Звичайні

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на

(Пісня)

Сонечко встає, і в росі трава,
Біля школи в нас зацвітають квіти,
Вчителько моя, зоре світова,
Де тебе питать,
Де тебе зустріти?

На столі лежать

Чому, сказати, й сам не знаю,
Живе у серці стільки літ
Ота стежина в нашім краю
Одним одна біля воріт.

На вечоровім виднокрузі,
Де обрій землю обніма,
Нема кінця їй в

В вечірню годину, де в зорях долина,
Де вогником світиться дім,
Шумить під вікном молода тополина,
Неначе у серці моїм.

Там юність ходила у росах до хати
І жевріла цвітом

Гей, за дальнім небосхилом,
Де громи ревуть,
Їдуть хлопці наші милі
У далеку путь.

Приспів:
Гей, гей, гей, дорого дальня,
гей, гей, гей, сльоза прощальна
Покотилась

Гаї шумлять біля потоку,
Де хвиль весняна течія.
Прощай, кохана кароока,
Прощай, пораднице моя.

В далекий край я від’їжджаю,
А ти крізь даль і довгі дні,
Немов погожа

Пригадаю те життя, суворе,
Давні ночі видяться мені,
Грає море, грає синє море,
Білі чайки линуть в далині…
Там шумлять дуби зеленочолі,
Дужий вітер хвилю нажене,
У містах і

Шумить поле, шумить сумно,
Кровію полите,
Плаче мати, гірко плаче
За синочком вбитим.

Гей, гей, гей, гей,
За синочком вбитим.
Гей, гей, гей, гей,
За синочком

Де в гаю сія Росі течія
Ходить садом вечоровим
Молодість моя,
Оглядає світ, обриває цвіт,
Подає своїй любові
Вісточку “Привіт”.

Чи й тепер вона жде мене одна?
Чи

Запливай же, роженько весела,
По тихій воді, по тихій воді.
Полюбила, серця не питала
В літа молоді.

Як він зірве з роженки в долині
Квіття молоде, квіття молоде,
А як

Ночі солов’їні, ночі весняні,
Доли подніпровські наснились мені.

Приспів:
Знову цвітуть каштани,
Хвиля дніпровська б’є.
Молодість мила, – ти щастя моє.

Далі неозорії,

В путь нічого збирати не буду:
Є тютюн і книжки, сухарі.
Десь піду я спокійно між люди,
Поклонюся вечірній зорі.

Так ходили, мабуть, святогори,
Де земля, як волошковий

Україно, рідний краю,
Стороно моя жива,
Хай повік тебе минає,
Даль твою не облягає
Чорна хмара грозова.

Приспів:
Жита твої колосяться,
Стежки широкі

Я розкопаю високу гору,
Біля пшениці тебе посію,
Неначе квітку блакитнозору,
Моє кохання, мою надію.

Я розхлюпочу в лугах озера,
На сиву хвилю знайшовши зладу,
Пущу, як

Не сумуй одна,
Не журись одна,
Дівчино моя хороша,
Вишня наливна,
Дівчино моя хороша,
Вишня наливна.

Вийшла молода,
Ще як цвіт вода
На околицю до броду
Слово

Пролягла доріженька
Та й через поля,
Налилась буйним стиглим колосом
Рідная земля.

Приспів:
Виростай, виростай багатий
Колгоспний урожай,
Розквітай, розквітай у

Стань зорею мені
На тривожнім путі,
На тривожнім путі космодрому.
Я крізь неї побачу
Нитки золоті,
Що снуються до отчого дому.

Синім променем стань
І сяйни біля

Де синь стоїть над краєм,
Де в росах далина, –
Ізнов шумить врожаєм
Селянська сторона.

Люба, нам з тобою врожаю моря,
Тихо в надвечір’ї нам світить зоря.
І ляже щедра

Наче зорі ясні засвітились мені
В небі вогнем золотим,
Наче сонце не те в голубій далині
Світить промінням ясним.
Серцю поради нелегко знайти.
Чому ж в тривозі я

Не кажіть, що солдатам
Часто сняться тривоги,
Що їх кличуть ночами
Невідомі дороги,
Що у смертні бої
Лиш беруть автомати.
Ні, не вірте,
У сні не воюють ніколи