Звичайні
Сумного й неминучого
- Автор: Іван Малкович
Сумного й неминучого — я знаю —
попереду багато. Називаю:
страхи, хвороби, смерті, спів цикад
у рідній пустці, мимовільні зради,
і просинання, і зірок принади…
О серце, що
Циганське мито
- Автор: Іван Малкович
По всіх містах їх діти стигнуть,
мов цитриновий сік у цитрі.
Як саком — рам’ям милостиню
зачірпують цигани хитрі.
Ця бездержавна лихоманка,
ця пісня тоскна і незгасна…
Моя
Літопис
- Автор: Іван Малкович
В з’ясуванні колін і племен
кров пустив я собі, й під лупою
проступили в літописах вен
Херсонес і вітри за Сулою.
Сонно в крові хитнулись віки,
аж із дна — в каламутному
Військо
- Автор: Іван Малкович
1.
Звучить як міт: відважне військо
жило в лісах цих під землею
і напувало з фляг австрійських
дубів коріння — власну стелю.
Плекало волею ці звори,
а звіра — кров’ю — щоб
Правітри: Прабог
- Автор: Іван Малкович
Протяжні, щільні, вперті, гураганні
пронизують Його вітри, і змерзлим серцем
колотять в Ньому, як тугим зеренцем.
в достиглому горісі… Все — в тумані.
На вод яйиі, мов птах,
...Все у нас, бачиш, не так
- Автор: Іван Малкович
Все у нас, бачиш, не так:
ранок долину залляв,
лісу сосновий їжак
сонце на спину узяв.
Жінка іде до ріки
прати постелю тонку,
зараз над’їдуть полки —
зазолотягь
Іван і щезник
- Автор: Іван Малкович
(з циклу “Вертепчик”)
Іван:
М’якого зеленого пісочку
хотів я для вежі, та вже майже не хочу,
бо чорне перо впало на довгу річку
і закрило її
Очікування
- Автор: Іван Малкович
Знову марчіє трава,
всюди присутність утрати:
час нерозталим словам
з листям — назад прилітати.
Затінок власних дерев
вічно з собою ми носим —
й віримо, що не
Карти долі
- Автор: Іван Малкович
Розсипались на вітрі — і висять
довільні, невблаганні карти долі,
та крізь брудні дими із урнових багать
хіба розгледиш їх? Та й королі всі — голі
(мабуть, що й ти — король): в
Антонич
- Автор: Іван Малкович
Й тобі дадуть горіх маленький,
і той — розколеш — пустка в ньому,
а з тої пустки по одному
ідуть і йдуть печальні лемки.
І знаєш: лиш тобі спинити,
але хіба від того ліпше?
Поїзд
- Автор: Іван Малкович
Поїзд мене забере: крізь прочинені двері,
не зупиняючись, тихо мене забере,
і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі,
ми поїдем в диму зеленавім печерських дерев.
Крізь
Провина
- Автор: Іван Малкович
Ми провинились, боже; ми — в болото
насіння кинули. Воно ж—росте:
так плавно вгору тане і цвіте,
мов протилежність свічки. Боже, що то?
Як з ночі корабель, гряде воно; проте
ще
Стрибки на батуті
- Автор: Іван Малкович
Сторукі, триставухі, напівмізкні,
невидимі, зариті в листя.
В листі
все щось відшукують.
І знайдуть. Діло звісне.
(У листя завжди щось не те на мислі).
Сітник, або Ситняг
- Автор: Іван Малкович
Надлетіло до мене вночі сітника шелестіння:
збайдужіла до мене далека вітчизна — зашепотіла —
і я землю забуту згадав (аж під ліву лопатку — в шпаківню? —
шугонули шпаки) —
Слухачі музики
- Автор: Іван Малкович
В. Морозову
Гаряче дерево з півмісяцем і чортом
ми спроквола п’ємо, а три слони пливучі
сховалися у іншу філіжанку;
допоки музикант не скінчить «Parco morto:
Здається, нічні заметілі, а снігу нема
- Автор: Іван Малкович
Здається, нічні заметілі, а снігу нема.
І листя нема, геть нічого нема, і нема супокою:
ті ж спогади,
лиця,
і вухо — як мак
розрізаний навпіл,— пусте і залите пітьмою.
Дух
Імпровіз
- Автор: Іван Малкович
Коли мені хочеться
розводити червоні вазони в саксофонах
я не поспішаю глини чорної шукати
адже в цей час у майже міражній Індії
ностальгійний Шапкар припасовує кожному
Напучування сільського вчителя
- Автор: Іван Малкович
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше,
але ти, дитино,
покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї»,
а також,
витягнувшись на пальчиках,
оберігати місячний
Легені
- Автор: Іван Малкович
О. Лишезі
Іній,
вже й очерети змерзли:
навіть кінь — і той губами не відігріє
(він був колись конем і він це знає),
крізь нього йшли дощі; вони його й розмили
Юна моя майбутня дружина
- Автор: Іван Малкович
Юна моя майбутня дружина
має профіль з єгипетським чаром,
плавністю переповнена, а тендітна — в квітці спочине,
сонно-зелену млість навіває очами.
Я її дуже люблю: почуваю
Сторінка 621 із 626
Чудовий! Коли поруч.....