Звичайні
Кривий танець
- Автор: Василь Голобородько
На горі дівчата
– у вишиваних сорочках –
кривий танок ведуть,
весну веселу гукають,
звичайно:
ніде не збиваються,
нічого не пропускають:
«Благослови, мати,
весну
Сніговик
- Автор: Микола Возіянов
– Сніговик, сніговик,
Не ходи без черевик.
Снігом грає завірюха,
Одягни, бодай, кожуха.
Ба, на вулиці зима!
Рукавиці є? Нема!
Чи не холодно тобі
Із відром на
Весняний ліс
- Автор: Микола Возіянов
Лисичка вийшла із лісочка –
За сонцем скучила руда.
На вітах жодного листочка,
Весняна хлюпає вода…
Вже ранній пролісок привітно
Опале листя розтуля.
Голівку вистромив
Чоловічий танець (Аркан)
- Автор: Василь Герасим'юк
Ти мусиш танцювати аркан.
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути,
як тяжко рветься на цій землі
древнє чоловіче коло,
як тяжко зчеплені чоловічі руки,
як тяжко почати і
Поет
- Автор: Микола Дмитренко
Собака — бездомність.
А вовк — то хижак.
Людина — самотність.
Чи, може, не так?
Собака — людина,
А вовк — самота,
Людина ж — хижачка…
Чи, може, не так?
Собака —
...Рушники
- Автор: Микола Дмитренко
На рушниках матусі — солов’ї,
Жар-птиці, дивоквіти й колоски,
Калини rрона і… літа її
Та батькові — два сизих голубки.
Радіє промінь. Барвиться земне.
І сонях погляд догори
Пісня про рідне село
- Автор: Микола Дмитренко
Знов до тебе, село,
Із дороги далекої
Прилечу навесні
Білокрилим лелекою.
Ти розкажеш мені
Про кохання в гаю,
Про очей голубінь,
Про кохану мою.
Чарівне село
...Валили хлів старий із братом
- Автор: Микола Дмитренко
Валили хлів старий із братом,
А поруч — свідок боязкий:
Лебідка біла, рідна хата…
Який же вік її, який?
Чи довго вікнами світитись
На схід і південь? Вже вони
Не можуть
Є день Тетяни, день Миколи
- Автор: Микола Дмитренко
Є день Тетяни, день Миколи,
Є день святих Петра й Павла.
Є день значний у кожній долі,
Яка б та доля не була.
Коли, мов загнаного звіра,
Вам душу мука розпира,
До вас
Кожного вечора, кожної ночі
- Автор: Наталка Білоцерківець
Кожного вечора, кожної ночі
Стукіт у груди. Відкриєш — вокзал.
Кожного вечора, кожної ночі.
Стукіт у груди. Відкриєш — вокзал,
Потяги йдуть, новобранцями повні,
Сірі дівчата
З дитинства: дощ
- Автор: Василь Голобородько
Я уплетений весь до нитки
у зелене волосся дощу,
уплетена дорога, що веде до батьківської хати,
уплетена хата, що видніється на горі, як
зелений птах,
уплетене дерево, що
Русалочка
- Автор: Наталка Білоцерківець
Русалочка плаче вночі під мостами Дніпра –
вже й літо минає.
Минула любов, сигарета в руці догора –
і не догорає.
Три літа, чотири – відкрию вікно на Дніпро,
опівночі
Теплі слова
- Автор: Василь Голобородько
Співаймо пісні про кохання,
щоб не вмерло слово “Дунай”,
гуляймо весілля своїм дітям,
щоб не вмерло слово “коровай”,
розповідаймо казки своїм онукам,
щоб не вмерло слово
Автобус - я
- Автор: Василь Голобородько
Ще вчора я нізащо б не погодився на твій від’їзд,
ти ж знаєш як боляче мені було б дивитися
на автобус, що від’їжджає,
автобус, засклений поглядом моїх очей.
Мала розрада
...Дівчина з кав’ярні
- Автор: Наталка Білоцерківець
Прощаючись – можливо назавжди
напевно назавжди –
старі коханців чужому місті забрели сюди
два столики під липами стояли
вони собі сиділи і мовчали
і дівчина їм каву
За воротами світло зелене
- Автор: Василь Голобородько
За воротами світло зелене
в’ється, як виноградна лоза,
вийти — каже до мене —
І винести найзолотіші слова
для найтихішого гостя,
який у воротах став:
були його очі голі
І
Квітка на воді
- Автор: Василь Голобородько
Пішла молодиця на річку прати,
стала на білому камені,—
долі лежать сорочки,
у руці праник качечкою
сірою скаче.
А на воді цвіте квітка:
одна пелюстка — очі
Пора репетицій
- Автор: Наталка Білоцерківець
Наша кожна закоханість кожна тісніша та ближча
смертоносною голкою вишито флер цей і дим
поверни місяць так щоб він падав на рідне обличчя
і тремти як художник і плач як убивця над
Золота птаха
- Автор: Василь Голобородько
У квітні
білим небом вишневого молока
літають золоті птахи:
золоті птахи дахів.
Вони політають-політають
і, як голуби, знову сідають на хати.
Аж якось одна золота
Де мушля, ніби вухо, на піску
- Автор: Наталка Білоцерківець
Де мушля, ніби вухо, на піску
передчуває осені прихід,
в напівзруйнованім чагарнику
реліквій літніх догниває слід.
Між сигаретних пачок і шприців —
то зламане, то зігнуте
Сторінка 596 із 626
Чудовий! Коли поруч.....