Звичайні
Перший сніг
- Автор: Богдан-Ігор Антонич
Осінь переїхала по полі возом золотим.
Понад кучугури кучерява мряка — срібний дим.
Сонце з батогом проміння вогняний погонич.
Навпростець по небі білі хмари в перегони.
На
...Відчуття
- Автор: Микола Байдюк
Телеекрани,
газети,
життя…
Кривий танець посмішок
блукає обличчями
Телеекрани,
газети,
життя…
Від мене приховують
ключ до
Нервовий концерт
- Автор: Микола Байдюк
Про те як скрипка біжить щодуху не озираючись
про те як її доганяє оркестр
кострубаті контрабаси
елегантні віолончелі
розпрекрасні арфи
і полірований рояль
і всеохопний
Вона спершу поклала
- Автор: Василь Голобородько
Вона спершу поклала мені на спину шафу
із сукнями і черевиками
вихідними і буднями
газетами і трамваями
до ноги шовковою стрічкою прив’язала ліжко
щоб я став схожим на
Пісенька про ніщо
- Автор: Микола Байдюк
Знайте щирі патріоти
знайте всі шевченколюби
знайте справжні українці
знайте вченії мужі
знайте пристрасні й відверті
знайте істинні й останні
знайте лицарі й
Лис
- Автор: Василь Голобородько
Жив один лис який умів писати
і він писав у шкільному зошиті про осінь
носив під пахвою зошит
і олівець за вухом і сідав на пні
коли бачив що ще один лист упав
або бачив
Дала мені мати серце
- Автор: Василь Голобородько
Дала мені мати серце —
розмальованого щиглика.
У малого хлопчика билося воно
веселим горобчиком,
у юнака витьохкувало
соловейком,
у дорослого вже
серце вило
Називаємо вогнем невогонь
- Автор: Василь Голобородько
Називаємо вогнем невогонь
тішимося тим щоденно
молимося вогню що вмер
— птахи замовкли —
У кожного є світильник
але помиляємося
бо в жодному немає олії
— птахи
На вулиці в темряві конає людина
- Автор: Микола Байдюк
На вулиці в темряві конає людина…
Який драматичний початок вірша!
Можна додати ще
про байдужість перехожих
про те, що швидка допомога
їде повільніше ніж три хвилини,
що з
Сліпі падають до ями своїх очей
- Автор: Василь Голобородько
Сліпі падають до ями своїх очей.
Малярі малюють на полотні рямці,
по них малюють іще рямці,
за ними мертвого коня у білому полі.
Шириться презирство до приручених тварин:
діти
Площею прогулювалося кільканадцять
- Автор: Василь Голобородько
Площею прогулювалося кільканадцять
пам’ятників невідомому солдату.
Вони жваво про щось говорили,
курили і все поглядали на перехожих —
все чекали, що от-от прийдуть ті,
хто їх
Ти живеш у далекому білому місті
- Автор: Василь Голобородько
Ти живеш у далекому білому місті,
на високому поверсі,
твій будинок примітний:
там неоновий напис холодним світлом
видніється вдень чіткими літерами з газети,
вночі —
Хай слово тоді умре
- Автор: Василь Голобородько
Хай слово тоді умре,
хай забудеться все сказане і написане.
Хай вмовкнуть радіо і промовці,
і перестануть виходити органи брехні — газети,
і згорять бібліотеки — ці
У жовтім колоссі
- Автор: Василь Голобородько
У жовтім колоссі
живуть птахи із жовтими крилами
яких немає в жодного птаха
Повіє вітер
птахам захочеться полетіти
зніметься усе поле і полетить
Щоб послухати жовтих
...Голова
- Автор: Василь Голобородько
Котилася, як кавун, голова з гори,
як кавун, кривава людська голова.
Котилася голова.
Ще у очах тріпотіли
листя папірці зелені
і стежка намотувалася стрічкою під ноги.
Ще у
Без імені
- Автор: Василь Голобородько
Викрали моє ім’я
(не штани ж – можна і без нього жити!)
І тепер мене звуть
той, у кого ім’я викрадено.
Я вмію сіяти і мурувати білі стіни,
і коли я посію, то всі дізнаються, що
Щоб мені боліло
- Автор: Василь Голобородько
Щоб мені боліло, я відчинятиму правдиві двері,
а зайду зовсім не туди, куди йшов.
І тоді з’явиться біль, і я не знатиму,
куди сховати ту блискучу монету,
щоб і сам не
Напучування
- Автор: Василь Голобородько
Того дня,
виходячи з хати,
підійдеш до дверей
і на порозі зустрінеш Сагайдачного
з розпростертими обіймами, як батька:
вирушаєш у далекий світ,
там чекає тебе ганьба і
Сам за деревом
- Автор: Василь Голобородько
З-за дерева узнаю, що я вже не я,
а дощ за деревом.
Тепер мої вівці пасуться без мене.
А я стою за деревом і думаю, як же мені бути,
щоб про мене люди знали тепер – коли я е
Тільки й осені
- Автор: Микола Байдюк
Тільки й осені
що купи листя
тільки й мене
що квола усмішка
місто
є місто
тільки й друзів
що ручка й зошит
тільки й думок
що самі нікчемні
сядь і
...Сторінка 595 із 626
Чудовий! Коли поруч.....