Звичайні
Зупинись, зупинись
- Автор: Анна Волинська
Зупинись, зупинись,
бо ще Осінь не вся відгоріла.
Зупинись, подивись,
як останні листки відлетять,
Зупинись, помолись:
то душа відлітає від тіла,
І свічками над
Іде лавиною
- Автор: Анна Волинська
Іде лавиною,
гримить грозою,
горить загравою
над головою!
Куди подітися самій з собою?!
Стою калікою посеред бою,
усі мечі
хапаю голіруч
і задихаюся:
не муч
Лютий, лютий, все ти переплутав
- Автор: Анна Волинська
Лютий, лютий, все ти переплутав,
Заблукав у зиму — з теплотою,
Розгубив морози на розпутті,
Що з тобою, лютий, що з тобою?
Виллялося сонця так багато,
Що сніги
Літа літопис згорнеться в сувій
- Автор: Анна Волинська
Літа літопис згорнеться в сувій,
Позатираються дати.
В сірому царстві осінніх стихій
Стану тебе забувати.
Серце порожнім лелечим гніздом
Вистигне на роздоріжжях.
Вистигне
Ми відвикли від зим суворих
- Автор: Анна Волинська
Ми відвикли від зим суворих —
Парниковий ефект взнаки.
Ми, як саджанці помідорів,
Заповняєм життя грядки.
Такі немічні, безпорадні,
і тепличні, і парникові,
Уникаємо всіх
Місячна ніч
- Автор: Анна Волинська
Місячна ніч! В заколисані трави
Падають стрімко розгублені зорі.
Я відведу твої руки ласкаві:
Щастя таке — більше схоже на горе.
Голову схилиш мені на коліна,
Стане так жаль
Мій несподіваний, мій випадковий
- Автор: Анна Волинська
Разлуку, наверно, неплохо снесу,
Но встречу с тобою — едва ли
А. Ахматова
Мій несподіваний, мій випадковий,
Весно осіння, несміла.
Бачити хочу знову і знову,
На повільну загибель, на згубу
- Автор: Анна Волинська
На повільну загибель, на згубу
Я, безжурна, тобою тужу.
Поцілунком обвуглені губи
Неспроможні стають на олжу.
Півдороги мені до безодні,
До провалля обіймів твоїх.
і
На прощу до твоїх очей
- Автор: Анна Волинська
На прощу до твоїх очей!
Нарешті вирвалась з сітей:
з ночей недоспаних,
із днів з їх поспіхом;
від побутових негараздів,
які були й пребудуть завжди;
від тих
Над втомленою щедрістю землею
- Автор: Анна Волинська
Над втомленою щедрістю землею
Сповняється щорічний ритуал:
Знов Осінь, як біблійна Саломея
Розпочинає танець покривал.
Спадають ниць її розкішні шати,
Багряно-жовте царське
Не пожадай
- Автор: Анна Волинська
«Не пожадай!»
А я і не жадаю
ні рук твоїх, ні уст твоїх, ні снів,
бо слів чужих віршованих рядків
мені, повір, надміру вистачає.
І то неправда, що ходжу сумна.
«Не
...Не спіть
- Автор: Анна Волинська
Не спіть! Чувайте над душами!
Коли у листопад рушили,
Коли на щодень насущними
Стають не хліби — окрушини —
Не спіть! Чувайте над душами!
Не дайте онемощіти,
Хай інколи
Недобру зиму з оберемком бід
- Автор: Анна Волинська
Недобру зиму з оберемком бід
весняний вітер виштовхав у спину
та ще й узяв, жартуючи, закинув
суху гілляку на трамвайний дріт,
немовби вклав стрілу у тятиву,
смішну, безглузду,—
Ніжність до сторонньої людини
- Автор: Анна Волинська
Ніжність до сторонньої людини
Виплекала в серці непомітно,
і ходила з усміхом дитини,
Тепле випромінюючи світло.
Ненаситна, заздрісна, причинна
Спокій мій дощенту
Ну от і немає ніякого «ми»
- Автор: Анна Волинська
Ну от і немає ніякого «ми»,
Моя ти утіхо минула.
Зневірене зовсім уже до зими
Бабине літо звернуло.
Від того, що снилось колись наяву
Заледве оговтуюсь досі.
Ти — не
О Весно
- Автор: Анна Волинська
О Весно! Я вже вийшла з того віку!
Помилуй мою першу сивину!
Жага очей чужого чоловіка
Нехай мене не позбавляє сну.
Тремтіти над смішними міражами
Мені вже так давно не до
О жінко
- Автор: Анна Волинська
О жінко! жінко, жінко…
Спокусонько, спокусо!
Чи ж так тобі погано
велося у раю? —
Гуляй собі, блаженствуй
і зернятка полускуй,
І не підходь до древа
у третьому
Осипались останніми листками
- Автор: Анна Волинська
Осипались останніми листками
Холодні листопадні вечори.
Над сірими, пустельними садами
Світає сум зимової пори.
Чому ж так швидко? Господи, як швидко —
Весну згуляла, літо
Осінь, осінь
- Автор: Анна Волинська
Осінь, осінь,
Ти — як сіль на рани,
Ти роз’ятрила, стривожила минуле,
А здавалось,— в пам’яті курганах
Вічним сном давним-давно воно заснуло.
Осінь, осінь…
Біль старий
Падають зорі з Нічного Ковша
- Автор: Анна Волинська
Падають зорі з Нічного Ковша,
Серпень готує обжинки.
В мене сьогодні шалена душа
Дуже щасливої жінки.
Наперекір цим жорстоким рокам
Наші серця — уціліли.
Сяйвом наповнений
Сторінка 585 із 626
Чудовий! Коли поруч.....