Звичайні
Жовтень жовті жолуді
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Жовтень жовті жолуді
На базар несе,
Пише осінь охрою
Золоте есе.
Листопадом, бабиним літом
Набиває вітер золотий кисет,
злотом люльку креше,
золоті пожежі попасом
А літо сліпо спішило в осінь
- Автор: Анатолій Мойсієнко
“…Зайці котять передніми лапами
По городах капусту в поле”.
М.Вінграновський
А літо сліпо спішило в осінь,
Аж спотикаючись об соняшничиння…
І лапками сонячні
Бабиного літа насолода
- Автор: Анна Волинська
Бабиного літа насолода,
Осені останні теплі дні.
Лагідно приречена природа
Смуток осолоджує мені.
Нащо ж ти, утiшнице хороша,
Спокушаєш мій спокійний сон?
Тиждень, два… і
Буду на світанку прокидатись
- Автор: Анна Волинська
Буду на світанку прокидатись,
В першому несмілому промінні
На твоє обличчя милуватись,
Мій довгожаданий, мій єдиний…
Як опівдні сонце стане в хмарі,
Полишу роботу на
Було ще вчора - тихою водою
- Автор: Анна Волинська
Було ще вчора — тихою водою.
Сьогодні, мов сказилось, греблі рве!
Руїну залишає за собою!
Ненависний! Я ж не люблю тебе!
За берегом обвалюється берег,
У чорториях множаться
А та - хихата
- Автор: Анатолій Мойсієнко
А та – хихата,
А та – пипата,
А та – пупата…
І зараза на заразі.
Діваха лаха від
Умовин в Ероті (літо – ревнивому)
До од
Теодорів – ерами марев. Ірод? А,
Ерот!
В колисці рук твоїх гарячих
- Автор: Анна Волинська
В колисці рук твоїх гарячих
Я немовлям слабким лежу
і так невинно, так тремтяче
У тебе лагідність прошу.
Прошу, щоб очі були в очі,
Прошу про карий погляд твій.
Зігрій
В зелених переспівах
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Євгену Гуцалові
В зелених переспівах
зоряно-криляно-клично
Над вічним праполем і небом правічним
Душа засвітилася, повна довіри
До сизого птаха і сивого звіра,
В тебе не просто очі
- Автор: Анна Волинська
В тебе не просто очі,
В тебе — моря зелені
З темною позолотою
По бильцях своїх берегів.
Нічого більше не хочу,
Тільки дивись на мене,
Хай очі світять турботою
З-під
В п’ятницю
- Автор: Анатолій Мойсієнко
В п’ятницю
Народився,
В п’ятницю…
Казали люди:
П’яницею буде.
Лякались мама:
Чи ж то насправді?
В п’ятницю
Народився,
В п’ятницю…
П’ять
Везувію, вулкане, примхо долі
- Автор: Анна Волинська
Везувію, вулкане, примхо долі!
Доволі пломеніти навсібіч!
Вже кожен день мій вибухає болем,
Уламками розтрощуючи ніч!
Уже мої Помпея, Геркуланум
З усеньким їх добром горять!
Весна стоїть на роздоріжжі
- Автор: Анна Волинська
Весна стоїть на роздоріжжі.
Морозом знову узялася,
а не теплом. Не з теплотою
слабенький березень згаса;
Якби ти був до мене ніжним,
Якби ти щедрим був на щастя —
То наді
Вже тепло
- Автор: Анна Волинська
Вже тепло. Вже голуби п’ють
воду з калюж відталих.
Ось-ось з-під облізлих снігів
просочиться перша трава.
Вгамуються рани нові,
старі зарубцюються рани —
І обертом знову
Відпускаю тебе на зимові вітри
- Автор: Анна Волинська
Відпускаю тебе на зимові вітри,
На цю довгу зиму нестерпну.
Йди, нарешті. І тінь, не забудь, забери
Над моїм життям розпростерту.
Самовпевнений, впертий, жорстокий,
...Відреклись і втретє, і вдесяте
- Автор: Анна Волинська
Відреклись і втретє, і вдесяте,
Зрадили найближчих і себе,
Пестували тіло вайлувате,
Черевоугодництвом слабе,
Що-не-день содіяним грішили,
Чашу доливаючи гріхів,
А сьогодні,
Грішниця
- Автор: Анна Волинська
Немає сили довше буть святою.
Я в грішниці іду. Підпалюю мости.
Буду спокутувать за всі роки спокою,
За всі віки своєї мерзлоти.
Твої обійми вже давно чекають.
Моя сутано
Заіржавілий засув здвигаю
- Автор: Анна Волинська
Заіржавілий засув здвигаю,—
Вже стоїть при моєму порозі
Ця «весна без кінця і без краю»,
В передщасті,
В передгроззі.
Проросла, спромоглася, зуміла
Обтрусити зимове
Закоханість - щастя і подив
- Автор: Анна Волинська
Закоханість — щастя і подив,
І погляд в зірки, горілиць.
Закоханість — Острів Свободи
У Морі Житейських Дрібниць.
Осліпніть, зломислячі очі,
Знімійте, зломовні уста,
Не
Здрастуй, наша зрілосте
- Автор: Анна Волинська
Здрастуй, наша зрілосте! Здрастуй, осене!
От і ми з тобою вже на «ти»,
От і ми гірку премудрість досвіду
Щиро намагаємось осягти.
Потьмяніли юності брязкальця,
Від зерна
Злорікий крик граків свій припиняє глум
- Автор: Анна Волинська
Злорікий крик граків свій припиняє глум.
Кінчається зима — найважча серед зим.
Ти був мені усім, насущним хлібом був,
Але яким гірким, мізерним і черствим.
Дівчиськом запальним
...Сторінка 584 із 626
Чудовий! Коли поруч.....