Звичайні
Осінні дарунки
- Автор: Микола Сингаївський
Наталочка-школярочка
Вже ростом немала.
Вона цієї осені
У перший клас пішла.
В дарунок першокласниці
Щасливий день приніс
І яблука-антонівки,
І мідний цвіт
Вишиванка
- Автор: Микола Сингаївський
Ми своїми вправними руками
Вишивали рушничок для мами,
Щоб на свято маму привітати,
Нашу радість їй подарувати.
Є на ньому півники святкові,
Є на ньому квіти малинові,
Щоб
Дзвенить на вулицях сріблінь
- Автор: Микола Сингаївський
Дзвенить на вулицях сріблінь,
Неначе дзвоники: тінь-тінь.
Спинись, прислухайся на мить,—
На річці крига аж дзвенить.
Бурульки краплями дзвенять
І мов проміння, мерехтять.
І
Прощання з інститутським парком
- Автор: Анатолій Мойсієнко
В цім саду я останнє побачення
Із собою призначив собі…
В цім саду мов слова необачні я
Розгубив між тополь голубих.
В цім саду, де пташині помешкання
Завжди милі мені в
Рондель
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Тичини томик і дівчина…
Немов нектар спива з рядків…
То ордами — вітри прудкі,
То пропливе хмарина чинно,
То лісові дзвіночки зчинять
В душі столуни гомінкі…
Тичини томик і
Сонати чурльоніса
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Соната весни, і зорі соната,
І моря соната… Алегро… Фінале.
Не тане лиш сонце червоне
у шквалі навальнім –
Під нами,
над нами,
навколо –
соната п’ята.
Дзвенять
Ти покуту куту копит
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Ти покуту куту копит,
У тяму хирих ум’яту, —
Вічем мечів,
Вічем зим… А форт Січі — строфами з мечів.
Ти поки сип оті літописи копит,
Видихи див,
А ми — зимами, зимами,
Щоденно сум’яттям у сон не дощ
- Автор: Анатолій Мойсієнко
Щоденно сум’яттям у сон не дощ,
А та габа багата…
І
Ви… Де жереб береже Див.
О
Вічна рамо помаранчів,
Ми зазеленили не леза зим
(Он габа зими — дими за багно),
Ми
Посипав з хвої світлий пил
- Автор: Василь Герасим'юк
Посипав з хвої світлий пил.
А зір — замало.
І ріща із останніх сил
мені палало.
Я миттю переплив ріку
і пісню млосну.
А ти сто літ, як в сардаку
пішла на
Пряжа
- Автор: Василь Герасим'юк
Той, хто крадьки зазирає у вікно,
хто високий і сивоокий двадцятої осені
двадцятого віку,
той уздрить, яка дівка чемна до роботи, а яка ні.
А ти ховаєшся, бо засинаєш біля
Сад
- Автор: Василь Герасим'юк
Юрієві Приходьку
— Що таке рай?
— Рай — це гарний сад.
(Із підручника
для недільних шкіл)
Сьогодні — намов у саду.
На голих осінніх деревах
вовтузяться,
Сивнющу гілку яблукату
- Автор: Василь Герасим'юк
Сивнющу гілку яблукату
ти ненароком відчахнув —
до себе притягав — почув
слабенький тріск, немов крізь вату.
Немов шепнула: “Відійди.
Упасти дай на землю в туску”.
Ти
Село Красноїлів
- Автор: Василь Герасим'юк
Село Красноїлів –
Дідушкова Річка.
А назва ця дуже стара.
Який там Іванко?
Яка там Марічка?
І хто там за кого вмира?
Вбив Довбуш Дідушка
й за душу Дідушка
служби у
Спасителем чи сином необнятим
- Автор: Василь Герасим'юк
Спасителем чи сином необнятим
у Чорнім лісі приспані вітри?
Я знаю, моя мила, ти була там.
Це ти тоді промовила: умри.
Вже вкотре ліс багряну вберю скине!
Хтось уві сні
Сімейна хроніка
- Автор: Василь Герасим'юк
Хіба не вигідно
дві давні гуцульські родини
(трохи в неповному складі)
поселити
на одних двоповерхових нарах
у бараці в Караганді? –
холодна зима сорок сьомого
буде для
Стараєшся для них
- Автор: Василь Герасим'юк
Стараєшся для них. Тож не спіткнись на римі.
Вони простять усе, а спотикнешся – ні.
Вони такі свої. Вони такі ранимі.
І найрідніші в рідній стороні.
Ти знаєш їх порив, гірку
...Старовинні забави
- Автор: Василь Герасим'юк
Покійник лежить у хаті,
а в темних сінях
я повис на гаку
і кричу: “Я вишу!”
І крізь регіт і вівкання
мене запитують:
“На кому висиш?”
Назвати мушу дівоче
...Старовинний пейзаж
- Автор: Василь Герасим'юк
Спинився. Внизу ще шуміли роки навіжені…
Немов у забуте століття зайшов
і стоїш.
Поблизу в тумані повільно бредуть прокажені.
Дзвіночки про них сповіщають,
сповільнюють
Сьогодні із трьох спроб
- Автор: Василь Герасим'юк
Сьогодні із трьох спроб
два рази назву Василя Стефаника.
Мені здається, що подібне щось
відбувалося і з тобою,
бо то не куля тебе вбила,
то хліб замочився в крові, в маминій
Те найменше звіря
- Автор: Василь Герасим'юк
Те найменше звіря,
що в смереках проскаче,
та найменша зоря,
що на сіні заплаче,
те найменше маля,
що хлюпоче в потоці,
та найменша земля
з порошинкою в
Сторінка 582 із 626
Чудовий! Коли поруч.....