Юрій Андрухович
Щойно червень, а пахне від лип
- Автор: Юрій Андрухович
З циклу «Нотатки фенолога»
Щойно червень, а пахне від лип, ніби в липні —
переповнена дійством напружена мить.
Передчасні світанки, мов сурми невсипні,
понад нами
Елегія шістдесятих
- Автор: Юрій Андрухович
Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою,
в надвечірніх кущах цілувалися пари,
і коли стигле сонце сідало за річкою,
пахли тихим дощем кам’яні тротуари.
М’яч летів до небес над
...Школа. IV чверть
- Автор: Юрій Андрухович
Що хочуть наші спогади від нас?
Як жити нам без погляду назад?
Цей перехід, мов по воді убрід,
це сходів кам’яні широкі марші
у сірім домі, де вмістився рід
облич. Вони
Літо меншає, і звужується коло
- Автор: Юрій Андрухович
З циклу «Нотатки фенолога»
Літо меншає, і звужується коло —
нині площа провінційна і тісна.
Відцвіла, немов остання скрипка соло,
пізня липа, неспокійна і
Елегія сусідських облич
- Автор: Юрій Андрухович
Пані Жуковська завжди споглядала з вікна
в білім підкапку з волосся кольору соди,
як сіявся дощик, як вогко тьмяніла стіна
і як селяни ранкові з вокзалу йшли на заводи.
Її чоловік
Ще о шостій ранку пітьма
- Автор: Юрій Андрухович
З циклу “Нотатки фенолога”
Ще о шостій ранку пітьма.
Непочатий сніг, наче луг.
І небес на небі нема,
тільки вітряні гнізда хуг.
Тільки вкутані у мішки
тьмяні
Нехай уже не нам - солодкі ягоди
- Автор: Юрій Андрухович
Нехай уже не нам — солодкі ягоди
й вода з ключа, шовкова і правічна,
і дві легкі долоні, спраглі злагоди
в тремкому палі, мов на вітрі свічка,
нехай уже не нам — ліхтарна
...Жовтень. Вечір
- Автор: Юрій Андрухович
Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…
Осене, прийми нас і помилуй!
Гіркота земного привілею:
пережити світло, мов помилку,—
як над нами болісно смеркає! —
тонко рветься день, аж
Етюд подорожнього
- Автор: Юрій Андрухович
місто мов зала йду один
застебнуто двері на всі жалюзі
я тінь уздовж погаслих вітрин
я дерево на одній нозі
ця ніч насичений кармазин
шляхетна твердь хідника луска
зі стін
Етюд ремонту
- Автор: Юрій Андрухович
пізнє літо пишне мов латина
крейдяний пейзаж на золотому
і безнога лялька климентина
доживає на уламках дому
житла мов лункі концертні зали
ходять малярі в чудних
Вуличний етюд
- Автор: Юрій Андрухович
вітер то птах опівнічний змах
що там за вікнами в сонних домах
тьмяні жарівки свічковий сад
тихі водойми рожевих кімнат
риби на стінах безгучно шепочуть
з кранів іржаві
Етюд неспокою
- Автор: Юрій Андрухович
трава на камені вона
вночі шумить у ранах дому
і лугом дихає стіна
рослинне тіло в кам’яному
і ми так часто не спимо
і видивляемо впівока
як з того боку крізь
Країна дітей
- Автор: Юрій Андрухович
«Усяке місто й містечко в землі козаків багаті мешканцями, надто ж маленькими дітьми. У кожному місті безліч дітей, і всі вміють читати, навіть сироти. Вдів і сиріт в цій країні дуже багато,
...Пісенька за муром
- Автор: Юрій Андрухович
«Але за муром джаз і танці лампіонів…»
Б.-І. Антонич
Ми з’являємось під зорями й деревами,
в пущах осені крилатим листям бавлячись,
і, споріднені з ведмедями та левами,
Різдвяні вакації
- Автор: Юрій Андрухович
Там верби золоті й дзеркальні ріки,
де стигнуть колихливі тіні риб,
там у криницях зорі, мов горіхи,
і скрипки перестудженої скрип…
Таке тобі життя, як медівник,
ще років
Петро Брейґель
- Автор: Юрій Андрухович
Житні хлібини крають ножами
і не можуть наїстися.
Аж трясуть неголеними щоками
над коржами й кулешею,
ще й дослухаються, як гаряче пісне ліпило
осідає в запалі
Циган Василь
- Автор: Юрій Андрухович
На чужих наречених — пояси, мов табу.
Зостаєшся один і над глиною постиш…
Вилітає на площу нічний табун —
скільки збіглося коней до тебе на посвист!
Що ж, коли не скрипаль, то
...Футбол на монастирському подвір’ї
- Автор: Юрій Андрухович
…такої зелені не бачено сто років,
а може, й більше! Все вповите нею.
Ліси кущів безмовні та глибокі:
вигадуй річку, просіку, алею,
закриті, ще не
Спокушання
- Автор: Юрій Андрухович
Лукавий біс, породжений хвалою,
липкий та сласний, сотворив туман
і, зграбно зістрибнувши з аналою,
повів тебе в сади своїх оман…
Ти бачив силуетів довгу свиту,
непевну і
Серпень. Дністер
- Автор: Юрій Андрухович
…і врешті ми спинилися. Ріка
текла внизу, одвічна і невпинна,
а ми, мов на краю материка,
де притча лопушана і люпинна
зросла понад уламки городища,
зніміли, і щільніш
Сторінка 5 із 7
Тунг сагурнг