Йоганн Вольфганг фон Гете
Зоря, допіру час настав
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Зоря, допіру час настав,
побігла до Стрільця,
а нам він і не показав,
яка вона з лиця.
Хай до Амура спів іде —
він до троянд летить,
а втрапить серце молоде —
то й
Римські елегії
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
I
Мури, мовте до мене! Палаци, голос подайте!
Слово зроніть, вулиці! Генію, сон прожени!
Повен духу живого кожен твій камінь священний,
вічний Риме. Лише все це
Люба Лілі, скільки днів
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Люба Лілі, скільки днів
ти наснажуєш мій спів.
Чи радів, ачи страждав —
лиш тобою спів лунав.
Переклад Василя Стуса
Не мовчать поети
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Не мовчать поети. Всюди
їм кортить іти на люди
славу слухати свою.
До зізнань не вабить проза,
то й звіряємось sub rosa
музам в тихому гаю.
Помилки і пожадання,
всі
Як белькотіння це жагуче
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як белькотіння це жагуче
так дивно одмінив папір!
Тепер ходи із двору в двір
і листя підбирай осіннє.
Те все, що в обширі ховалось,
розгублене — то тут, то там,
в одну
Утіха в сльозах
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Що сталося? Радіє все,
а ти в тяжкій журбі.
Пізнати можна по очах,
що плакав, далебі.
За чим самотній плакав я —
те лиш мені болить.
В солодких сходячи сльозах,
душа
Як заквітнуть виногрона
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як заквітнуть виногрона,
хміль по кадубах заграє,
як троянди всі в бутонах —
що зі мною — не збагну.
Очі в мене слізьми повні,
щось бо є, чогось немає,
а жаління
Ільменау
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
О гожий дню! Дібров одвічна синь!
Я знову щиросердно вас вітаю.
Хай наді мною пагілля звисає.
Прийміть мене, як друга, в вашу тінь.
І серце окропіть, що тут зазнало втіх
Рима
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ми віршем тішимся дзвінким.
Та думку зберегти ясною —
Цю найдорожчу нашу зброю —
Для мене варт найкращих рим.
Геджра
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Південь, захід почезає,
царські трони страх стрясає.
Утікай на схід, прагнущий,
де прадавній дух цілющий.
Там любов, вино і співи
дні продовжують щасливі.
Там пралюдства
Тульський цар
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Цар Тульський, поховавши
дружину, вірний їй,
взяв з рук її назавше
цей келих золотий!
На трапезах урочих
він тільки з нього пив,
слізьми поймались очі,
а серце біль
О ласкавице сумна
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
О ласкавице сумна,
сестро ранку, що шаріє.
Срібна мла пливе і мріє
круг журливого чола.
Тихе сяєво ясне
будить сховані в яскині
душі тьмяні самотинні,
птаство ночі і
За чаркою
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Так, немов би я в раю —
любо мені стало.
А чи ж ти не до зірок,
серце, так запрагло?
Ні, я краще лишусь тут,
щоб музики грали,
щоби чара із вином
круг стола
Передчасна весна
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Дні пожадані,
ось ви і знов:
сонце весняне,
гомін дібров.
І швидкоплинні
води шумлять.
Що це — долини?
Луки ряхтять?
Свіжістю віє
з синіх небес,
став
Лугова троянда
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Кущ троянди в лузі цвів,
шарлатові квіти,
і мов ранок паленів,
хлопчик враз його уздрів
і — до нього бігти.
О трояндо лугова,
шарлатовий цвіте!
Хлопчик: я тебе
...Метаморфоз рослин
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Вкрай пантеличить тебе, люба, оця мішанина
барв і рослин і квіток, що обсідають город.
Скільки тих назв ти начулась — і кожна прагне як може
вуха діткнутись тобі варварським згуком
Присвята до “Фауста”
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ви знов зі мною, образи мінливі,
Печальні привиди далеких літ.
Чи вдержу вас у творчому пориві?
Чи знайдете в душі моїй привіт?
Вас тьми і тьми! Підносьтеся ж над сиві
Тумани
До Вертера
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ти знову зважуєшся, тінь журлива,
від забуття до світла перейти,
перепинити путь мою щасливу
і мужньо погляд мій перенести.
Мені здається, жив ти на світанні,
в однім степу
Цілорічна весна
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
На взгір’ї грядку
обліг моріг,
бринять дзвіночки,
неначе сніг.
Вже жар шафрану
чарує сад,
крутіший крові
цвіте смарагд.
Первоцвіт гордий
з своїх
Омирення
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Де пристрасть, там і мука! Хто притишить
цей біль душі, що стільки загубила!
Де ви, часи, для серця наймиліші?
І найдорожче вже тобі немиле.
Гнітиться дух, утрачені бажання,
Сторінка 6 із 8
Тунг сагурнг