Йоганн Вольфганг фон Гете
Марієнбадська елегія
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Коли людину біль онімував,
дав бог мені сказати, як я мучусь.
І що мені ця зустріч може дати,
ця нерозпукла квітка поранкова?
Тепер ти вільний в пекло й рай ступати,
та
До Вертера
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ти знову зважуєшся, тінь журлива,
від забуття до світла перейти,
перепинити путь мою щасливу
і мужньо погляд мій перенести.
Мені здається, жив ти на світанні,
в однім степу
Геджра
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Південь, захід почезає,
царські трони страх стрясає.
Утікай на схід, прагнущий,
де прадавній дух цілющий.
Там любов, вино і співи
дні продовжують щасливі.
Там пралюдства
Рима
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ми віршем тішимся дзвінким.
Та думку зберегти ясною —
Цю найдорожчу нашу зброю —
Для мене варт найкращих рим.
Подорож морем
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Вже давно вітрильник ми наладували
з вірним товариством. І вітрів попутніх
виглядаємо, з чекання п’яні,
дні і ночі.
І терпець урвався товариству:
“Радше б ти подався
Машталірові Кроноса
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Кроносе, поспішай!
Гайда, клусом прогуркочи!
Узвозом береться путь.
Мало не б’є мене млість
від люті на дляння твоє.
Хутко ж!
Проторохкочи прожогом,
скільки сили — в
Ганімед
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як же пораннім сяйвом
ти навкруги палаєш,
весно кохана!
Сотні любих розкошів
у мене в серці вирує —
вічного твого тепла
святе почуття,
красо неокрая!
О як би я
...Своїй богині
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Котрому з богів несмертельних
найвища впаде нагорода?
Сперечайтесь собі.
Я ж віддаю її
вічно рухливій
і завжди новій
чудовій дочці Йовія, Зевеса,
його найулюбленішій
Подорожуючи гарцем узимку
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Немов коршак той,
котрий над тучею поранку
так вільно крила розплатав,
пильнуючи на здобич, —
мій спів ширяє.
Бо лиш господь
накреслив кожному
свою дорогу,
нею
Зустріч і прощання
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як б’ється серце! Миттю, брате,
в стремена. Мчи, немов стріла!
Став вечір землю колисати
і ніч до взгір’я прилягла.
В імлу вгорнувшись, дуб високий
у небо велетом стримів
Рибалка
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Вода шумить, вода кипить,
але рибалка жде.
Уважно з вудкою сидить —
і ока не зведе.
Отак сидів і слухав він —
аж рознялась вода
і виринула із глибин
русалка
Присвята до “Фауста”
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ви знов зі мною, образи мінливі,
Печальні привиди далеких літ.
Чи вдержу вас у творчому пориві?
Чи знайдете в душі моїй привіт?
Вас тьми і тьми! Підносьтеся ж над сиві
Тумани
Межі людства
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Коли прадавній
батько всевишній
певною дланню
з хмар кучерявих
благословенні
блискавки сіє,
тоді цілую
край його ризи
з дрожем дитячим
в вірному
До місяця
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Срібним сяєвом заллєш
доли і кущі
і спочинути даєш
стомленій душі.
Прохолодний пестиш луг
поглядом своїм,
мов пильнує любий друг
за життям моїм.
Гуки радісні й
...Усе сповна дарують боги
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Усе сповна дарують боги безмежні
своїм улюбленцям:
усі радощі безмежні,
усі страждання безмежні — сповна.
Пісня духів понад водами
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Душа людини
схожа на воду:
походить з неба,
на небо сходить
і знов на землю
упасти мусить
в вічній онові.
Ясне проміння
струмує з висі,
із крутояру,
заки
Нічний спів блукача
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
[А]
Верхів’я гір обліг
незрушний спокій,
і сон глибокий
корон торнувся лісових.
Веселий спів ущух —
ніде ані пташини.
Зажди з хвилину —
і ти
Магометів спів
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Бачте — грає гір
водовир
рине, мов зоря
з високості,
юнь його плекали
добрі духи
межи кручами в чагарях.
Ніби птах,
він спадає з хмари
з крем’яної скелі в
Присвята
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Поранок із ходою голосною
солодкий сон з моїх очей зігнав.
Лишивши хижу, брався я горою
і вільгість пив, і радість прочував,
коли квітки, обтяжені росою,
горнулися до мене
З циклу “Античній формі наближаючись”
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Герцог Леопольд Брауншвайзький
Владар ріки старовічний, умкнувши тебе всепотужно,
Ділить з тобою тепер царство текуче своє.
Ти спочиваєш під стишені плескоти урни,
Сторінка 7 із 8
Тунг сагурнг