Йоганн Вольфганг фон Гете
Фауст
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Трагедія
Переклад Миколи Лукаша
Знов близитесь ви, постаті туманні,
Що вже мені з’являлися колись.
Чи вдержу вас? Чи знову тій омані
Мої чуття прихильно
Прометей
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Заволочи своє небо, Зевсе,
хмарною імлою
і так, як хлопчик
будяки стинає,
стинай верхів’я
взгір’ям і дубам.
Та маєш ти мені
лишити рідну землю
і хижу, не тобою
Нащо, доле, нам даєш пророчо
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Нащо, доле, нам даєш пророчо
у майбутнє поглядом сягти?
Хто зирне за край — і жить не схоче,
бо любов і щастя — без мети.
Нащо, доле, нам тієї муки:
іншу душу бачивши
Мудрим — слово це величне
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Мудрим — слово це величне.
Натовп нагле став би кпити.
Славлю все живе, що вічно
прагне в полум’ї згоріти.
В ніч кохання пожадану,
де, зачатий, зачинаєш,
як мигоче
Тож на чому нам залежить
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Тож на чому нам залежить,
щоб здоров’я мати?
Кожен погук радо стежить,
щоб і згук піймати.
Геть з життєвої дороги,
марення тужливі.
Знай, поете, доки й змоги
співів
Що вдієш ти з світом
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Що вдієш ти з світом? Вже створений він, –
Подумав про все владика причин.
Твій жереб упав, віддайсь течії,
Дорога почата, завершуй її —
I що тут змінити жалям і тужбі!
Вони
Саме сонечко сідало
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Саме сонечко сідало,
я від лісу брала вбік.
Раптом флейта заспівала
чую духом: лісовик!
О ля-ля!
Зразу знадив і приголубив,
цілував і милував.
Я просила: грай же,
Природа і мистецтво
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
З мистецтвом наче й в розбраті природа,
І все ж вони стріваються щомить.
Тоді й у мене в серці не щемить,
Коли панує поміж ними згода.
Як совісних зусиль тобі не шкода,—
То в
Границі людства
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Коли споконвічний
Святий Отець
В спокої руки
З розкочених хмар
Благословенство перунів
Сіє на землю, –
Я цілую останній
Край одіння його
I трепет дитинний
Чую в
День неможливо дневі показати
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
День неможливо дневі показати,
Що в муті лиш мутне він відбиває,
I правоти вдягає кожен шати,
I, замість себе, інших він гнуздає.
Тоді устам найліпше є мовчати,
А дух нехай
Отой хлопак
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Отой хлопак – джигун, що й ну,
ледь з Франції прибився,
надибав дівчину одну
і все круг неї вився.
І улещав, і цілував,
за себе взяти обіцяв,
а потім взяв
За чаркою
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Так, немов би я в раю —
любо мені стало.
А чи ж ти не до зірок,
серце, так запрагло?
Ні, я краще лишусь тут,
щоб музики грали,
щоби чара із вином
круг стола
Марієнбадська елегія
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Коли людину біль онімував,
дав бог мені сказати, як я мучусь.
І що мені ця зустріч може дати,
ця нерозпукла квітка поранкова?
Тепер ти вільний в пекло й рай ступати,
та
Подорожуючи гарцем узимку
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Немов коршак той,
котрий над тучею поранку
так вільно крила розплатав,
пильнуючи на здобич, —
мій спів ширяє.
Бо лиш господь
накреслив кожному
свою дорогу,
нею
Нічний спів блукача
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
[А]
Верхів’я гір обліг
незрушний спокій,
і сон глибокий
корон торнувся лісових.
Веселий спів ущух —
ніде ані пташини.
Зажди з хвилину —
і ти
Як белькотіння це жагуче
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Як белькотіння це жагуче
так дивно одмінив папір!
Тепер ходи із двору в двір
і листя підбирай осіннє.
Те все, що в обширі ховалось,
розгублене — то тут, то там,
в одну
Мінливе й вічне
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
О, лови благословіння
Для весни, що промине!..
Вмить із яблунь дощ цвітіння
Вітер західний жене.
Довго з віт листкам звисати,
Що їх тінь вітає нас?
Ураган зелені шати
Рима
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Ми віршем тішимся дзвінким.
Та думку зберегти ясною —
Цю найдорожчу нашу зброю —
Для мене варт найкращих рим.
Поміж долом і горою
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Поміж долом і горою
жвавий погляд мій летить,
я втішаюсь барвогрою,
покріпляє дух блакить.
І коли синаве взгір’я
вабить око вдалині,
і коли нічне сузір’я
сяє
Пані, що це ти шепочеш
- Автор: Йоганн Вольфганг фон Гете
Пані, що це ти шепочеш,
ледь ворушачи устами,
ніжно й мило так вино
п’ють маленькими ковтками.
Чи уста свої ти хочеш
злити з іншими водно?
— Дуже хочу
...Сторінка 1 із 8
Тунг сагурнг