Володимир Біляїв
Таким - бува
- Автор: Володимир Біляїв
Таким — бува — народжується вірш,
Де кожне слово знак, а не лише ознака.
Поглянеш ранком і очам не віриш:
Вохріє на деревах вересневий накип.
І пошум верховіть не той, що був
...Донецька ніч
- Автор: Володимир Біляїв
Квапливо поїзд десь прогримотів,
Гудуть дроти надвищених напруг,
І цвіркунами ніч дзвенить навкруг,
І ти вслухаєшся у дивний цей мотив.
І чуєш: звір дріма у лігві потайнім
І
Нащадкові
- Автор: Володимир Біляїв
Край дороги ромашка цвістиме
І на пагорбах мак пломенітиме,
І підеш ти ланами густими,
Зачарований небом і квітами.
Навпростець, навмання, мов колись то
Невідомий наш предок
Провесна
- Автор: Володимир Біляїв
Вихрує десь хурделиця лиха.
Та вже стернею й талим снігом пахне —
То дужий вітер з-над лиманів тягне
Й грудьми гарячими на землю наляга.
І гуси й пісня: Ой,
...Чайка
- Автор: Володимир Біляїв
Де на твердиню скелі напролом
Прибій жбурляє хвиль гримучі брили,
Там чайка-цяточка прудкі розп’яла крила,
Зліта і падає, черкаючи крилом
Розгойдану, збурунену стихію
І знов
Над морем
- Автор: Володимир Біляїв
Гойднеться день і за гаями згине,
Насуне морок з-над морських низин,
Позеленіє неба плесо синє
Й вечірніх тіней потемніє синь.
Десь диха степ духм’яно і стовпами
Тонкі тополі
Інша зима
- Автор: Володимир Біляїв
Склистий сніг, так схожий на сіль,
І не сіється він, а січе,
Інших зим незагоєний біль
Не зникає з моїх очей.
Не забути до скону тих зим —
Не таких як оця зима.
Сніговії
Прогрес
- Автор: Володимир Біляїв
Донбас… В ярах і улоговинах
Оази степових дібров,
На бабах з каменю карбованих
Тисячоліть рудіє кров.
На териконах і на пагорбах
Гуляє скіфський суховій,
Але не він —
Чуже місто
- Автор: Володимир Біляїв
Під сонцем вечірнім багряняться шиби,
у стрижених парках виблискує листя,
на гаснучім небі, мов мертві риби,
гойдаються хмари свинцево-сріблисті.
Дай руку, кохана. Ми разом
В дорогу
- Автор: Володимир Біляїв
Курантів замовкає тоскний хрип
І туркіт горлиці в розколині бійниці,
І кронам довисотніх гордих лип
Досвітній сон медово й мирно сниться.
Натхненна ґотика прадавнього
...Утікач
- Автор: Володимир Біляїв
Не відав він, де друг його, де недруг,
Глухих осель минаючи принаду
В чужім краю. В його зелених нетрях
Знаходив він спочинок і розраду.
Ні, не порубником, не браконьєром
І не
Мабуть, неба лагода бузкова
- Автор: Володимир Біляїв
Мабуть, неба лагода бузкова
Не загасить дику охру скель,
Так оце ти, Африко казкова,
Видихаєш перегар пустель!
І торощиш тлумище зухвале —
Хвиль правічних невгамовний
Ранок (Його зозуля на крилі принесла)
- Автор: Володимир Біляїв
Його зозуля на крилі принесла
І птаство будить у гаї “ку-ку”,
Рибалка-вітер променисті весла
Занурює у повінь гомінку
Густих ланів, росистих, колосистих
Висвистуючи пісеньку
Незнайома дівчина
- Автор: Володимир Біляїв
Розцвіла барвисто незнайома мова —
Вилетів на щогли вихор прапорців,
Білою голубкою затремтіла знову,
Дівчино, хустинка у твоїй руці.
Незнайома панно, неаполітанко!
Я повік
Удвох би йти - не одинцем
- Автор: Володимир Біляїв
Удвох би йти — не одинцем,
Рука в руці у ранній присмерк,
Із опроміненим лицем
І на устах цілунків присмак.
Та доля нарекла іти
Самому без сльози на оці.
Потойбіч — смуток
Вітчизні
- Автор: Володимир Біляїв
Закипає білою піною
Молоко тернового квіту,
Щодень Божий тебе незмінною
Бачу, в промені оповиту.
Де за балкою, за Кисличою
Терикони куряться сині,
Там хлоп’ячим голосом
Либонь усе життя на перехрестях
- Автор: Володимир Біляїв
Либонь усе життя на перехрестях,
У пам’яті — стежки, шляхи, путі,
А серце вперто знов таки береться
Лихою звабою — світ за очі піти!
Туди, де, стрінувшись негадано-неждано,
Нам
Знову визріти зернами слів
- Автор: Володимир Біляїв
Знову визріти зернами слів
Переливам перлиним у небі!
Голубами вже ранок присів
На привітні гілки яблуневі.
Чепуриться ранкове гілля
І гойдається світ, як колиска.
Вийти б
Осіння любов
- Автор: Володимир Біляїв
Осіння синь в свічадах вікон
і перша паморозь хмарин…
Весняну блаж із серця викинь
Про сонцепад і сельний крин,
Про те, що сяло й зеленіло,
Вбиралося у буйний цвіт,
Що
Учта модерна
- Автор: Володимир Біляїв
Нутро горить, стліває розум,
Дичіє блазень, джаз пече.
Нема кінця звабливим позам
Рожевих стегон і плечей.
Це джунглів ритуал первісний —
Спокуси вивчений екстаз.
Тут
Сторінка 4 із 5
Тунг сагурнг