Василь Герасим'юк
На березі Він вогонь розклав
- Автор: Василь Герасим'юк
На березі Він вогонь розклав.
Петро в човні не знаходив місця
і кинувся в море, добрався вплав
апостол, що тричі Його зрікся.
На землю ступив, хитку від сльози.
Стрічає,
Мою смереку хто послав на муки
- Автор: Василь Герасим'юк
Мою смереку хто послав на муки?
Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід.
І пада сніг з її колючих віт
на голову мою. В порожню сутінь
ховаю погляд… Хай порветься
На зимовій полонинці
- Автор: Василь Герасим'юк
Для якого вовка лютого,
для якого лиса хитрого,
для якого оленя печального,
для якого дика темного
залишено на дверях колиби напис:
“Просимо не розбивати”?
І кого має
...На весіллі
- Автор: Василь Герасим'юк
Малий у вишитій сорочці,
він заглядав під всі столи.
Гонорний був, бо старші хлопці
уперше в хованки взяли.
Та надійшла найбільша радість:
настала і його пора,
бо випало
На сіні, що срібліє над кущами
- Автор: Василь Герасим'юк
На сіні, що срібліє над кущами,
завмерли дві душі в легких тілах.
Я знаю,
хто прикидав їх пластами.
Нас кличуть, мила,
душі у сінах.
Живе, скажи, чи неживе
...Найлегше згадую жабу
- Автор: Василь Герасим'юк
Найлегше згадую жабу.
Точніше, її очі,
страшніші від очей змії.
Бо то очі жаби, яка в сутінках
прийшла назавше забрати молоко у нашої корови.
Її послала одна жінка.
Ту жінку
Не відав, ні, той вершник, хто і нащо
- Автор: Василь Герасим'юк
Не відав, ні, той вершник, хто і нащо
збивав його на землю, як в кіно.
Чекала ти його, дітородяща.
На пагорбах білила полотно.
Я знаю: ти заламувала руки.
Я знаю: ти ридала
Намисто
- Автор: Василь Герасим'юк
Суниці на стеблах,
заховані в мох, –
намисто для тебе.
Намисто для двох,
бо губи спікає,
холодні, як лід.
Стебло протинає
дві жмені ягід.
А стебла зв’язати
...Не про всіх запитав
- Автор: Василь Герасим'юк
…Не про всіх запитав. Розказав
не про всіх – ще залишив для брата.
Із холодних космацьких отав
нічка встала – настала розплата.
І судді поміж них не було.
І коротким був вік
Не зло і не зламане в хащі крило
- Автор: Василь Герасим'юк
Не зло і не зламане в хащі крило
хитнули у вірі,
а те, що піднесло, а потім пішло
морозом по шкірі.
Хай програно бій, наступив супостат
на груди ногою,
а пам’ять стоїть,
Неправда, що деспот засліпить поета
- Автор: Василь Герасим'юк
Неправда, що деспот засліпить поета,
й поета, який прикривав
криваву стіну, як барвиста верета,
бо в того поета у грудях трепета –
він душу чужу вколисав.
Невже не посмів ну
...Немов прокинувся
- Автор: Василь Герасим'юк
Немов прокинувся… І хоч
бо щось силкуюся згадати
зі сну.
Немов підходить мати.
А від отав надходить дощ.
“Я, мамо, ще не пригадав…” –
моїм він голосом
Ніч то вельможна, то тривожна
- Автор: Василь Герасим'юк
Ніч то вельможна, то тривожна,
то осоружна, то острожна,
то химородна, то хмільна.
Невже і ця тривога ложна?
Любить чи вижити не можна.
Нехай болить кровина кожна,
нехай
Ніби я пропав у цих полях
- Автор: Василь Герасим'юк
Ніби я пропав у цих полях…
Що, крім них, – вітри и небесні скали?
Хто у кому?
Де попропадали?
Більше – в глині? в вітрі? в небесах?
На лужках, купальських бережках,
а
Нічні дзвони Володимирського
- Автор: Василь Герасим'юк
1
А дух поблизу ще витає,
душа поміж людьми блукає:
вже дому іншого шука.
Вона безсмертна — кожен знає,
бо в неї виходу немає,
коли заблукана така.
А вже покликано
...Перед тобою, над горою
- Автор: Василь Герасим'юк
Перед тобою, над горою – ліс темний,
високими снігами спинений.
За тобою, під горою – село вечірнє,
першою колядою засвічене.
У твоїх бесагах – вечеря для Анни,
старої, живе за
Останніх років київське кіно
- Автор: Василь Герасим'юк
Останніх років київське кіно
в малому залі дня зими пройшло.
Згадалось: від людини до предмета –
Про всіх, про все. Ти бачив: не дано
тобі (про це вже сказано було)
“життя
Переписую знову чомусь
- Автор: Василь Герасим'юк
Переписую знову чомусь
куці ролі забутої драми,
і повірить, як завше, боюсь
в те, чого і не буде між нами,
в те, чого на землі не бува…
Та на землю до мене зійдеш ти,
щоб
Перше послання Дмитра з Кутів до галичан
- Автор: Василь Герасим'юк
Не знаю, чому ви завжди боялися
божевільних і привидів.
Може, тому, що божевільний забагато
розказував,
знаючи про вас те, що самі не знали чи не
хотіли,
а привид
Першого зову вівчаря
- Автор: Василь Герасим'юк
першого зову вівчаря
і не тільки тому
що над ним сіяла зоря
двадцять століть тому
що був першим кому благу
ангел вість передав
а тому що ягня пастуху
Бог на руки
Сторінка 7 із 10
Тунг сагурнг