Василь Герасим'юк
На сіні, що срібліє над кущами
- Автор: Василь Герасим'юк
На сіні, що срібліє над кущами,
завмерли дві душі в легких тілах.
Я знаю,
хто прикидав їх пластами.
Нас кличуть, мила,
душі у сінах.
Живе, скажи, чи неживе
...На зорях твоє ворожіння
- Автор: Василь Герасим'юк
На зорях твоє ворожіння?
На зорях ворожу.
Різдвяна вела вівчарів.
Привела різьбярів.
Я знаю цю древню різьбу.
Так різьбити не можу.
Я більше но можу.
Я сам собі
Над нами інший лік епох
- Автор: Василь Герасим'юк
Над нами інший лік епох,
душі і праху.
Ми світ поділимо на двох.
Безмежжя — птаху.
Мені — в узорах давніх меж —
поля-полотна.
В якому часі ти живеш,
душе
Найтонша ватра не згаса
- Автор: Василь Герасим'юк
Найтонша ватра не згаса
під небесами,
немов тримає небеса
у тьмі над нами
лише вона. Одним одна.
Тому й тримає.
І є печаль, і є вина,
й злоби немає.
Але нема і
...Намисто
- Автор: Василь Герасим'юк
Суниці на стеблах,
заховані в мох, –
намисто для тебе.
Намисто для двох,
бо губи спікає,
холодні, як лід.
Стебло протинає
дві жмені ягід.
А стебла зв’язати
...Не про всіх запитав
- Автор: Василь Герасим'юк
…Не про всіх запитав. Розказав
не про всіх – ще залишив для брата.
Із холодних космацьких отав
нічка встала – настала розплата.
І судді поміж них не було.
І коротким був вік
Не зло і не зламане в хащі крило
- Автор: Василь Герасим'юк
Не зло і не зламане в хащі крило
хитнули у вірі,
а те, що піднесло, а потім пішло
морозом по шкірі.
Хай програно бій, наступив супостат
на груди ногою,
а пам’ять стоїть,
Не чую зойків і відлунь зловіщих
- Автор: Василь Герасим'юк
Не чую зойків і відлунь зловіщих
у лісі, що неначе пада ниць.
Немовби вже лежить. Немов небіжчик,
восковій. З верхів, як із полиць,
падуть крізь нього вогнища-ватрища
...Не ті що стріляли у спину
- Автор: Василь Герасим'юк
не ті що стріляли у спину
не ті що прийшли як святі
а потім свою Україну
від себе ховали
не ті
що знали як вої вмирали
а потім цвіли в забутті
на площі бо сурми
Невже празниковий розходиться люд
- Автор: Василь Герасим'юк
Невже празниковий розходиться люд?
Не свято, а битва.
Я можу молитись Тобі тільки тут,
хоч це — не молитва.
Не треба трембіт. Люд пішов, як під лід,
в слова, як в рекрути.
Ніч то вельможна, то тривожна
- Автор: Василь Герасим'юк
Ніч то вельможна, то тривожна,
то осоружна, то острожна,
то химородна, то хмільна.
Невже і ця тривога ложна?
Любить чи вижити не можна.
Нехай болить кровина кожна,
нехай
Ніби я пропав у цих полях
- Автор: Василь Герасим'юк
Ніби я пропав у цих полях…
Що, крім них, – вітри и небесні скали?
Хто у кому?
Де попропадали?
Більше – в глині? в вітрі? в небесах?
На лужках, купальських бережках,
а
Нічні дзвони Володимирського
- Автор: Василь Герасим'юк
1
А дух поблизу ще витає,
душа поміж людьми блукає:
вже дому іншого шука.
Вона безсмертна — кожен знає,
бо в неї виходу немає,
коли заблукана така.
А вже покликано
...Ностальґія
- Автор: Василь Герасим'юк
1
На єдиному березі його безпросвітної,
старості його заморської
сива ходить вівця…
А вовну її першу
повезли в бесагах за море,
і другу її вовну
в тих бесагах за море
Осінні пси Карпат
- Автор: Василь Герасим'юк
Іду — немов траву чиюсь толочу —
Отак мені. Не погляд і не зойк
з гущавини. Та озирнутись хочу,
поглянути на слід бодай разок.
Не видно сліду. Не крадуться тіні.
Ніхто не
Оглядаючись
- Автор: Василь Герасим'юк
На тій горі вітри збивають з ніг,
сльозяться очі і в очах дерева.
З гори течуть, звиваючись…
Лиш хата
стоїть собі. Ніхто в ній не живе.
Я чув, що люди ті давно померли,
і
Переписую знову чомусь
- Автор: Василь Герасим'юк
Переписую знову чомусь
куці ролі забутої драми,
і повірить, як завше, боюсь
в те, чого і не буде між нами,
в те, чого на землі не бува…
Та на землю до мене зійдеш ти,
щоб
Перше послання Дмитра з Кутів до галичан
- Автор: Василь Герасим'юк
Не знаю, чому ви завжди боялися
божевільних і привидів.
Може, тому, що божевільний забагато
розказував,
знаючи про вас те, що самі не знали чи не
хотіли,
а привид
Першого зову вівчаря
- Автор: Василь Герасим'юк
першого зову вівчаря
і не тільки тому
що над ним сіяла зоря
двадцять століть тому
що був першим кому благу
ангел вість передав
а тому що ягня пастуху
Бог на руки
Пізні вогнища
- Автор: Василь Герасим'юк
Їх запалюють аж тоді,
коли і найбільші верхи
від учора – під снігом.
Вони горять повільно,
високо здіймаючи свій дим,
бо пахне так,
ніби щойно обтесана деревина,
і в
Сторінка 8 із 10
Тунг сагурнг