Василь Барка
Відхід бурі
- Автор: Василь Барка
Стомившися, нещастя: клонне в осінь,
перехвилюється — прив’яне.
І знов тобі провістя чайка вносить
над грози: як волошка, славне.
Біда, примружуючи блиски сірі,
через каміння
Передчас осени
- Автор: Василь Барка
Коли присмертно крини відпалають:
нам знак до грізного страждання.
Хоч радість крови їхню, непрокляту,
берем! — свічками з неба дана.
При ній примаряться органні храми —
Приозерний образ
- Автор: Василь Барка
Береза: хусткою сіяння — гарно
тобі до сходу серги мила…
Як ще ріллею не темнила, хмаро! —
красніші, ніж проквітле зілля.
А руки — горлиця та лебедина
збілили, плюскавши з
Океан: інший
- Автор: Василь Барка
Чи знов, проти напасти, все прозір’я —
твоїх і кіс не посвічадить?..
Минаючи, зірчинки в танці ширять
засівами — сліпучу радість.
Лиш бразолінність нагорі: тримати
хмарок
Тобі
- Автор: Василь Барка
Чи діядемні сосонки, при скелях,
відзеленяться в плесі бліднім?
Але: що глибше, ніж сльоза воскресла
від серця! — в погляді розділим.
Крізь синє чарівництво виду
...Дожидання обнов
- Автор: Василь Барка
Як майоран, розхідно досвіт бризне:
серпневий жар! коли й кохання —
до тебе на огненну правду вірне,
і в похорон земля не звана.
Розпломеніли в звід круги з обручки,
мов
Камені (їх найнетривалішість)
- Автор: Василь Барка
День: проз мої страждання: порокоче;
до скель холодних відгоріти.
А враз — провістя! білотою кротке;
коли з прибою ржава гіркість.
День: найлюбіше напливе з
...Зверхність світла
- Автор: Василь Барка
Що кондором горить, від сили п’яне:
гойднути в сполох синій дзвін.
Що мечеться в кинджал і не зів’яне,
хоч смертним пориванням звіть.
Воно, ще ширше, ніж кінноті —
...Прозелень весни
- Автор: Василь Барка
Чи, догримівши, крильно обвалитись
орлові моря — в сонну сутінь?
А досвіт, проз обриви, з хвиль безлистих,
до нас: як галузки півчутні.
Ніде нема тебе! туман потопний
під
Вирішення осени
- Автор: Василь Барка
Спливає: що палахкотіло! в тихість,
мов птах; замкнулося довкруг.
А, до спокути, досвіт крил пречистих —
нам острів серця приторкнув.
Твій погляд, над палання
...Вранішня світлота
- Автор: Василь Барка
На звітрений пісок, на стежку пташу,
до сивих смутків: де покрилять! —
де й камінь, жду тебе; не перестануть
відсвічення в прозорих ріллях.
На берег бігши, вал одягся в
...Квітнева рослина
- Автор: Василь Барка
Мені — світильничок: немов при стелі,
в печері скарбности, святинко!
З початків кликнуло любити: зельне
й золотосердне; зве недзвінко.
Немов при ноті, як відносить, жовта,
над
Розлучниця осінь
- Автор: Василь Барка
Самотність! і зелена синь хлюпоче,
де чайчин камінь не зупинить.
А сяйво рук не розцвіте дівоче
твоїх — при домовинах пінних.
Нехай на фосфор відпадає кленик:
на сіру смерть
Надвечір’я вересня
- Автор: Василь Барка
Нахилиться трисвічник легко з лугу:
березовий! мов горлиць ніжність.
І леготу уста — листок милують,
росу п’ючи з ланів прибіжних.
Безмежжя поблакитнено надскельне;
всім
Розквіт моря
- Автор: Василь Барка
Засвічене, в прихід — провістя скаже,
відрадою зірок близьке:
все до твоїх слідів та все ласкавне! —
злітаючи й над бересклет.
До спомину мого з глибин прискорить
мелодій
Прикмета грозовиці
- Автор: Василь Барка
У бурях так і ясенам не впасти,
як це безоднею заграє.
Не ми,— дві чайки! не човни рибальські,
злетіли над каміння крайнє.
Під хмарами, на дві прадавні палі
пристали з
Нетеплий приплив
- Автор: Василь Барка
Вулканової рани кров широка
на грудях моря клекотить.
І крильця нахиля, при дужих кроках
швидкої хвилі,— чайка вмить.
Де все світилля сповниться осіннє,
як сяйво соку з
Передквітневе світло
- Автор: Василь Барка
На течіях стрільчастих помалює,
що суджено, по глибині.
Пливучими птахами біле й любе —
життя! й ожинник поніжнів.
Русява хмарка проступає в ясність,
при голубих вікнинах
Світлий вечір
- Автор: Василь Барка
Чи зглянемо? краси безмежна скойка
розкрита огністю: на морі.
Рожева течія, навік нескорбна,
по краю відблиски просторить.
О, серце! вже над камінець наріжний,
крізь вітер:
Подих квітня
- Автор: Василь Барка
І
На стеблах, ніби від пісенних речень,
гойднеться коло мене в смутки —
сповістя любої! та, безконечне,
в дощинках потерпіти мусить.
Мов середзоряне, горіти вільне,—
в
Сторінка 7 із 27
Чудовий! Коли поруч.....