Йдуть
ідуть,
ідуть
і тиснуть
до сухот
свій плач,
ідуть
у біль
ще ненароджених,
у крик
своїх дітей,
ідуть,
щоб з костей,
без’язиких
У чорний шовк
старанно загорнула груди
і спілість свого лона,
щоб перейти
холодно
крізь життя:
не знаючи,
ні болю родження,
ні сліз,
в яких
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
«Половина саду цвіте, половина в’яне.»
Народна пісня
1.
Ми сидимо в невеличкій моїй кімнаті, затишній як
I
Прив’ялий кущ бузка
і грудку глини.
Більш нічого.
За все:
за передертий крик
на ложі родження
і смерти,
за біль,
що омотав утробу,
за
Прокинулась Надійка,
А надворі все біле- біле
І пухнате як білий кролик.
Мама вдягла Надійку і вирядила.
Ой, як очі болять!
Білий,
Білий,
Білий
Увесь світ
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
Щаслива посмішка
ЗВІДКИ ВОНО ВСЕ?
Синіє десь посеред Чернігівщини зелене і веселе село Щаснівка.
І живе в
Як зливу слів, як бурю кіс,
ридання розпустила:
де гострий зір,
де сміх шорсткий,
де муж,
що я любила?
Він був, як вітер, як роса,
на босі ноги в
1
Gaudeamus igitur,
juvenes dum sumus,
хоч їхні голови
покрила сивина,
хоч в кутиках очей
горить вчорашній день,
хоч їхні мрії
зниділи
у гуркоті
пилюг і
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
Вгамовується, тихіє
Вир базару.
Стомились люди, розбрелись.
Хто до хатів,
Хто до кав’ярні…
Сніг
Так мало споминів,
замало, щоб забути…
так тяжко бачити
в пустій кімнаті,
так тяжко йти
крізь двері, що ведуть
в пусту кімнату;
моїми
...Ішов ріллею.
Срібна голова
звисала між плечима.
Обличчя
боронами зрите,
і борозни в ногах.
Ішов.
У жмені репаній
останній клаптик неба,
у серці
грудка
А там, ген,
Під ворітьми
В старого різб’яра,
Із дерева нарізані,
Оздоблені чарки.
Усякі:
Малі, великі і середні,
Товсті, тонкі й пузаті,
Зелені, сині і червоні
1
Блукаю
по відсутнім літі, —
порозкидане
гаряче листя
пропікає душу.
Запізніла жовч
заходить
у мою свідомість
і гіркотою
тривожить згадку
про
Мужчини і жікни
з більмом блукання
на очах
приходять і шукають
у моїх рядках
шляхів для їхнього
життя.
Мужчини
що відкривають рани,
замість уст,
що в
(Шарж на традиційну нуту)
1
Якби то каструлі були прозорі,
якби то тумани борщів були негусті,
якби то балачки були недовгі, –
ти, може б, узріла мене на вікні
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
– Що пані просять за це лахміття?
Сором вам, пане, так казати,
То кожушок є люкс!
А чому він тєжкий, як та
Де витикаються вилиці
де западаються ями очиць
дивися в порожні роти
де вапніють на яснах слова
дивись в черепи
де булькочуть застиглі води
дивися в обличчя поетів
бо
ПЕРША СТАНЦІЯ
Лишаї суду вкривають рінь історії,
від суду падає
в наші сумління тінь вини.
Протираючи очі, ми
перехиляємось через райдугу
і заглядаємо
Шостий і заключний розділ збірки “Мої настрої” – “Дивний світе мій”
Якийсь заїжджий пижик
Підплив до сірого паркану:
-Сколько стоіт ето?
Товстенним пальцем в ліжник ткнув.
Наші тіла збагатилися споминами,
доробком дотиків
і почуттів,
терпцем холодної трави на шкірі
під оком місяця
і деревієм зір,
і виплеском води, що холодила
дивóту
Сторінка 946 із 969
Чудовий! Коли поруч.....